Для здійснення будь-якої діяльності людині потрібно хотіти виконувати дії, це пов’язано з поняттям мотивації. Найважливішою функцією менеджера є мотивація персоналу до праці. Для виконання цієї важливої функції необхідно розуміти, що собою являє цей процес. Давайте розберемося, у чому полягає сутність і функції мотивації управлінні співробітниками.
Поняття мотивації
Різні автори по-своєму трактують цей феномен, роблячи акценти на різних аспектах. У загальному вигляді сутність мотивації можна сформулювати так – це процес спонукання людини (або іншого) до вчинення будь-яких дій. При цьому мотивація – це не примус, а актуалізація цілей, які стають важливими для мотивованого людини. Це психологічний процес пов’язаний з важливими для людини потребами та їх задоволенням. Поняття і сутність мотивації вивчається в різних науках: психології, педагогіці, менеджменті. Так як на її основі будуються процеси управління людьми і впливу на них.
Мотивація в психології
Це поняття зароджується в рамках психології. Воно визначається як процес регулювання будь-якої діяльності. Без спонукального мотиву до дії людина взагалі нічого не став би робити, тож природа заклала в нас цей механізм «хотіння». Коли у людини виникає потреба чи бажання, то він готовий зробити багато, практично все що завгодно. Мотивація тісно пов’язана з потребами та інтересами людей. Психологи вважають, що мотивація заснована на біологічних і соціальних потреб.
До першої групи належать потреби в їжі, воді, сні, безпеці, продовженні роду. Вони задовольняються людьми в першу чергу. До другої групи належать потреби в повазі, в спілкуванні, самовираженні, приналежності до групи, самореалізації. У соціальних іноді ще виділяють і духовні потреби. Всі потреби людини, на думку А. Маслоу, представляються у вигляді піраміди. Людина спочатку задовольняє базові біологічні і соціальні потреби, а потім приступає до задоволенню духовних потреб.
Матеріальним або опредмеченным втіленням потреби є мотив. Саме він відіграє найважливішу роль у процесі мотивації. Він являє собою якийсь ідеальний предмет, на який спрямована діяльність індивіда. Мотив завжди пов’язаний з емоційними переживаннями, це можуть бути позитивні переживання – передчуття від володіння цим предметом, або негативні, що виникають від незадоволення або неповноцінного задоволення потреби.
Мотивацію можна представити у вигляді наступного ланцюга: на початковому етапі виникає потреба, далі людина вирішує наскільки вона актуальна і необхідно її задовольняти. На наступному етапі індивід визначається з мотивом і метою діяльності, вибудовує стратегію досягнення мети та вчиняє дії. Одержання винагороди у вигляді задоволення або комфорту. На завершальному етапі людина оцінює наскільки повно і якісно була задоволена потреба, отримує досвід, який впливає на наступну мотивацію.
Мотивація в менеджменті
Дещо інакше поняття і сутність мотивації характеризуються в теорії управління. Це процес визначається як сукупність зовнішніх і внутрішніх сил, що спонукають людину до діяльності, в рамках якої він досягає власних цілей і цілей організації. Мотивація в менеджменті завжди пов’язана не тільки з потребами, але і з винагородою. В результаті своїх зусиль людина має отримати винагороду, яка дозволяє йому задовольнити різні потреби. В рамках трудової діяльності мотивація впливає на інтенсивність зусиль, які людина витрачає на досягнення мети, на його наполегливість у досягненні мети, на якість діяльності, на його сумлінність. Таким чином, мотивація в менеджменті – це найважливіше завдання керівника. Він повинен створити такі умови, в яких людина пов’яже власні цілі з тими завданнями, які стоять перед організацією.
Мотивація праці
Менеджер повинен впливати на персонал з метою підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукції. І головним його інструментом в цьому впливі на працівників є мотивація. У менеджменті сутність мотивації праці розуміється як задоволення потреб співробітників допомогою виконання професійних функцій та вирішення виробничих завдань. У цього процесу є дві сторони. З одного боку, персонал повинен мати можливість задовольняти свої потреби, інакше він не буде бачити сенсу працювати, тим більше працювати якісно і продуктивно. З іншого боку, фахівець кадрової служби, менеджер, який прагне підвищити продуктивність праці, може знайти найбільш раціональний і економічний спосіб досягнення цілей організації і для цього йому потрібно займатися мотивацією персоналу, так як своїх цілей менеджер може досягти тільки за допомогою інших людей. Сутність мотивації полягає в тому, що персонал повинен виконувати делеговані йому повноваження у відповідності з цілями організації. Структура мотивації праці включає в себе:
- потреба співробітника;
- благо, яке може задовольнити цю потребу;
- трудове дію, що необхідно зробити, щоб отримати благо;
- витрати морального і матеріального характеру, пов’язані з виконанням трудового дії, тобто ціна, яку платить працівник за задоволення своєї потреби, це можуть бути навички, вміння, час.
Функції мотивації
Глобальна мета мотивації полягає у впливі на персонал з допомогою спонукальних мотивів з метою підвищити ефективність праці та всієї системи менеджменту організації. Також сутність трудової мотивації передбачає вибудовування системи індивідуальних заходів заохочення і стимулювання співробітників для активізації їх роботи. Основними функціями мотивації є:
- Спонукання до дії. Виникнення мотиву завжди пов’язане з пошуком потрібної програми дій. Людина, яка активно діє в напрямку задоволення своєї потреби, вважається мотивованим, а співробітник, який байдужий і пасивний – невмотивованим
- Напрямок діяльності. Для досягнення будь-якої мети завжди є кілька шляхів, саме мотивація визначає вибір потрібної дії співробітника, оптимальним напрямком є вибір працівника на користь старанного виконання поставлених перед ним трудових завдань.
- Контроль і підтримання поведінки. Людина, яка має мету, тобто мотивований, виявляє наполегливість і зацікавленість у її досягненні. Він систематично не виконує необхідні дії, і трудова діяльність для нього є домінантною.
Змістовні теорії мотивації
Для розуміння сутності процесу мотивації був розроблений цілий ряд теорій, частина з яких робить акцент на змістовому компоненті цього явища. Вони побудовані на розумінні потреби, як головного чинника мотивації. Дані теорії вивчають особливості і види потреб, їх вплив на діяльність. У рамках цього підходу були розроблені концепції:
- Ієрархії потреб А. Маслоу. Він вважає, що людина послідовно задовольняє свої потреби, починаючи від біологічних і закінчуючи потребами в самореалізації. При цьому частина людей зупиняються у своїй мотивації на якомусь із рівнів. Тому модель Маслоу має пірамідальну форму.
- Теорія набутих потреб Д. Макклелланда. Згідно цієї теорії мотивація людини до праці будується на три види потреб: в причетності, у владі і в успіху.
- Двофакторна модель Ф. Герцберга. Він вважав, що у людини є дві групи потреб: гігієнічні, тобто ті, які утримують людину на роботі, і мотиватори, ті, які спонукають його до праці.
Процесуальні теорії мотивації
В іншому ракурсі розглядають сутність мотивації вчені, що пропонують процесуальний підхід. Вони роблять основний упор не на змісті мети, до якої прагне працівник, а на процесі її досягнення. Даний підхід не заперечує значимість потреб, але підкреслює значимість процесу їх задоволення. В рамках даного підходу розроблені теорія справедливості Дж. Адамса, очікувань Ст. Врума, X і Y Д. МакГрегора. Всі ці теорії роблять акцент на тому, що людина при досягненні своєї мети звертає увагу на те, як організовано цей процес, як розподіляються повноваження, винагороди та санкції. Для менеджменту, осмысляющего сутність мотивації в організації, ці теорії виявилися досить продуктивними. Згідно з ними здійснюється організація мотивації персоналу на підприємствах. Вони відмінно пояснювали сутність і зміст мотивації, а також дозволяли виробити комплекс заходів по підвищенню мотивованості персоналу.
Види мотивації
У менеджменті визначають сутність мотивації діяльності як систему заходів по підвищенню продуктивності праці працівників. І в зв’язку з цим виділяють кілька видів мотивації:
- матеріальна, побудована на основі застосування методів матеріального стимулювання працівників;
- психологічна, заснована на використанні потреб людини в приналежності до групи, у повазі, у визнанні його значущості.
Також сутність мотивації розкривається у виділенні таких її підвидів, як внутрішня і зовнішня. Незважаючи на те, що мотиви складно розділити за місцем їх виникнення, є традиція ділити мотивацію на ту, яка пов’язана із зовнішнім впливом, до них відносяться заробітна плата, накази керівника, і на внутрішню, пов’язану з психологічними процесами людини: страх, прагнення до влади, пізнання.
Існує також практика виділяти види мотивації по використовуваних інструментах. У цьому випадку можна говорити про нормування, примусі та стимулювання праці персоналу.
Фактори мотивації
Незважаючи на те, що мотивація – процес індивідуальний, є якісь універсальні причини її підвищення. Так, виходячи з розуміння сутності системи мотивації як найважливіший компонент менеджменту організації, виділяють наступні чинники підвищення мотивованості персоналу:
- Статус організації. Людям приємніше працювати у відомій і престижній компанії, статус організації вони готові працювати більше і краще.
- Цікава робота. У тому випадку, коли робота приносить людині задоволення, подобається йому, він працює з більшою віддачею, прагне до саморозвитку та самовдосконалення, що позитивно позначається на продуктивності праці.
- Наявність матеріальної зацікавленості. Навіть сама цікава робота повинна приносити людині дохід, так як це дозволяє йому задовольняти свої насущні потреби.
При поєднанні всіх трьох факторів можна отримати максимальну залученість персоналу в виробничий процес і вибудувати ефективний менеджмент на підприємстві.
Організація мотивації персоналу
Будь-яке підприємство має замислюватися про те, як підвищити вмотивованість співробітників. Тому що, як їх роботи і продуктивності лежить секрет успіху компанії. Сутність мотивації полягає в тому, щоб постійно підштовхувати людину до ефективної праці. Складність цього процесу полягає в тому, що методи мотивації можуть втрачати свою дієвість, тому систему мотивації в організації необхідно постійно вдосконалювати. Людина швидко звикає до того, що у нього вже є і перестає це сприймати як мотивуючий фактор. Наприклад, працівники, які регулярно отримують премії, без особливих критеріїв у рівних розмірах для всіх, починають сприймати ці гроші як щось само собою зрозуміле і не докладають особливих зусиль для їх отримання.
Мотивація і стимулювання
Часто буденна свідомість зрівнює ці поняття. Це пов’язано з тим, що сутність мотивації і стимулювання приблизно однакова і має єдину мету – підвищення продуктивності праці. Але при цьому мотивація – це внутрішня переконаність людини, що потрібно працювати добре, а стимулювання – це зовнішні, спонукаючі фактори, які підштовхують людину до необхідності працювати. Обидва інструменту повинні продуктивно використовуватися в діяльності HR-менеджера. Мотивація – це більш довгостроковий феномен, для її формування необхідно досить багато часу і ресурсів, але і результат вона дає довгий і якісний. Стимулювання може бути швидким, але воно дає короткочасний ефект.
Види стимулювання
Традиційно в організації вибудовується система мотивації співробітників і використовуються методи їх стимулювання. Традиційно виділяють матеріальне і нематеріальне стимулювання. До першого відноситься оплата праці, яка складається з постійної і змінної частини. Так як співробітник швидко починає вважати отримання заробітної плати як щось само собою зрозуміле, необхідно стимулювати його до кращої роботи шляхом виплати додаткових грошей за особливі успіхи у праці. До нематеріальних методів стимулювання відносять різні соціальні програми (навчання, розвиток, підтримку здоров’я та кар’єрного росту) і різні види пільг. Наприклад, додатковий вихідний день, можливість прийти на роботу зі своїм домашнім улюбленцем, свята для співробітників та їх сімей.
