Мотивація в психології
Це поняття зароджується в рамках психології. Воно визначається як процес регулювання будь-якої діяльності. Без спонукального мотиву до дії людина взагалі нічого не став би робити, тож природа заклала в нас цей механізм «хотіння». Коли у людини виникає потреба чи бажання, то він готовий зробити багато, практично все що завгодно. Мотивація тісно пов’язана з потребами та інтересами людей. Психологи вважають, що мотивація заснована на біологічних і соціальних потреб.
До першої групи належать потреби в їжі, воді, сні, безпеці, продовженні роду. Вони задовольняються людьми в першу чергу. До другої групи належать потреби в повазі, в спілкуванні, самовираженні, приналежності до групи, самореалізації. У соціальних іноді ще виділяють і духовні потреби. Всі потреби людини, на думку А. Маслоу, представляються у вигляді піраміди. Людина спочатку задовольняє базові біологічні і соціальні потреби, а потім приступає до задоволенню духовних потреб.
Матеріальним або опредмеченным втіленням потреби є мотив. Саме він відіграє найважливішу роль у процесі мотивації. Він являє собою якийсь ідеальний предмет, на який спрямована діяльність індивіда. Мотив завжди пов’язаний з емоційними переживаннями, це можуть бути позитивні переживання – передчуття від володіння цим предметом, або негативні, що виникають від незадоволення або неповноцінного задоволення потреби.
Мотивацію можна представити у вигляді наступного ланцюга: на початковому етапі виникає потреба, далі людина вирішує наскільки вона актуальна і необхідно її задовольняти. На наступному етапі індивід визначається з мотивом і метою діяльності, вибудовує стратегію досягнення мети та вчиняє дії. Одержання винагороди у вигляді задоволення або комфорту. На завершальному етапі людина оцінює наскільки повно і якісно була задоволена потреба, отримує досвід, який впливає на наступну мотивацію.
