Загальні правила
Говорячи про службової етики керівника, необхідно в першу чергу згадати про значущість щирого проведення. Для персони, що керує колективом, брехня – під абсолютною забороною. Деякі вважають, що в конкретних ситуаціях вона може принести користь, але фактично довгограючі наслідки завжди її переважують. Як вважають психологи, людина підсвідомо відчуває, що його обманюють, хоча і не говорить вголос. Втім, це залишається в пам’яті, а коли з’являються очевидні докази брехливості сказаного начальником, людина остаточно втрачає довіру до керівника.
Якщо з якихось причин керівний склад в поточний момент часу не може відкрити підлеглим істину, слід промовчати. Службова етика керівника допускає таке поводження в ряді ситуацій. Це в будь-якому випадку виглядає більш етичним і розумним, ніж брехня, яка рано чи пізно розкриється і підірве репутацію керівника. З іншого боку, говорити всю правду персоналу теж не варто. Окремі лінійні працівники не володіють всією картиною, доступною керівникові, тому не зможуть адекватно оцінити надані їм знання. Завдання керуючого – коректно визначити, які відомості потрібно донести в першу чергу, які озвучити пізніше, а які зовсім промовчати.
