Трохи менш ніж через два місяці фільму “Старим тут не місце” 2007 року випуску виповниться вже дванадцять років. І все це час трилер, знятий знаменитими братами Коенами за однойменним романом письменника К. Маккарті, головні ролі в якому виконали такі зірки кіно, як Хав’єр Бардем, Томмі Лі Джонс і Джош Бролін, по праву вважається кращим в жанрі, досі ніким не перевершеним.
Досягнення фільму
Можна нескінченно сперечатися про переваги і недоліки цієї унікальної в своєму роді картини, і думки обох сторін, безумовно, будуть заслуговувати на увагу, однак, так чи інакше, фільм “Старим тут не місце”, сенс якого став предметом нашого обговорення, в цілому було отримано 76 номінацій різних престижних кінофестивалів, з яких був виграний 31 приз. На щорічній церемонії вручення премії Американської академії кінематографічних мистецтв і наук картину чекав справжній тріумф, виражений в отриманні відразу чотирьох “Оскарів” у таких значущих номінаціях, як кращий фільм, краща режисерська робота, сценарій та чоловічу роль другого плану, яку заслужено отримав чудовий актор Хав’єр Бардем, який став першим іспанським актором – лауреатом премії “Оскар”.
Крім іншого, у числі нагород фільму “Старим тут не місце” числяться головні призи і такого кінофестивалю, як “Золотий глобус”, на якому він був удостоєний премії за кращий сценарій і кращу чоловічу роль другого плану, а також Британської кіноакадемії, де він став переможцем у номінаціях за кращу режисуру, чоловічу роль другого плану і операторську роботу. В кінцевому підсумку, на думку світових критиків, кінострічка по праву стала в один ряд з кращими картинами десятиліття.
Брати Коени
Сценаристами і режисерами фільму “Старим тут не місце” виступили одні з найбільших авторів Голлівуду, брати Джоел і Ітан Коени. Цей творчий дует, відмінною рисою робіт якого незмінно є хитромудрий сюжет, несподіванка, неординарність, інтелектуальність і чорний гумор, широко відомий всім цінителям справжнього, доброго кіно з великої літери.
На рахунку братів, які почали свою кар’єру ще в 1984 році з випуску неонуарного малобюджетного трилера “Просто кров”, на сьогоднішній день налічується майже тридцять картин, серед яких найбільш запам’ятовуються і зазначеними любов’ю глядачів і кінокритиків стали такі праці, як “Воспитыние Арізони”, “Перехрестя Міллера”, “Бартон Фінк”, “Фарго”, “Великий Лебовські”, “О, де ж ти, брат?”, “Людина, якої не було”, “Нестерпна жорстокість”, “Поганий Санта”, “Ігри джентльменів”, “Париж, я люблю тебе”, “Після прочитання спалити”, “Серйозна людина”, “Всередині Льюіна Девіса”, “Хай живе Цезар!” і “Балада Бастера Скраггса”.
Крім того, брати Коени співпрацювали з такими знаменитостями Голлівуду, як Стівен Спілберг, Анджеліна Джолі і Джордж Клуні, ставши авторами сценаріїв таких фільмів, як “Шпигунський міст”, “Незломлений” і “Субурбикон”.
Сюжет
Місцем дії фільму “Старим тут не місце” 2007 року випуску став західний Техас, чиї пустельні і дикі пейзажі як не можна краще відобразили посушливий червень 1980 року, протягом якого і відбувалися всі події картини, які розпочалися з несподіваної знахідки ветерана В’єтнамської війни, а нині зварника Льюэллина Мосса, під час полювання у Ріо-Гранде виявив на місці кривавої розбірки наркоторговців валізу з двома мільйонами доларів.
Ставши щасливим власником цього раптово звалилося на голову скарби, Льюэллин спрямовується в бігу назустріч своїй смерті, переслідуваний мексиканськими бандитами, безжальним вбивцею Антоном Чигуром і шерифом поліції Едом Беллом.
Надзвичайно насичений сюжет фільму “Старим тут не місце” важко описати в двох словах. Протягом усього дії картини перед глядачами постає кривава погоня, знята з позиції самого втікача Льюэллина, його головного переслідувача Чигура, холоднокровний і якийсь неземний образ якого заворожує свідків того, що відбувається на екрані не гірше пітона по відношенню до кролів, а також умовно відстороненого від усіх подій шерифа Белла.
В кінцевому підсумку біг Льюэллина Мосса зупиняють кулі мексиканських бандитів. Антон Чигур ж досягає своєї мети, потрапляє в аварію, але виживає і йде геть разом з грошима, а шериф Ед Белл звільняється зі служби і у фінальній сцені, про значення якої ми поговоримо трохи пізніше, розповідає своїй дружині і глядачам про свої сни.
Сценарій
Як вже говорилося, основою картини послужив однойменний роман Кормака Маккарті, привернув братів Коенів, насамперед, своїм нестандартним підходом до подій, його глибинним змістом і зовсім нетрадиційною для жанру кінцівкою.
Права на екранізацію твору Маккарті були викуплені продюсером Худобою Рудиным, згодом запропонував його Коенам. Брати адаптували роман під сценарій фільму “Старим тут не місце” і в 2005 році дали згоду Рудину виступити режисерами майбутньої картини.
Історія, розказана Маккарті, настільки сподобалася Коенам, що вони утрималися від звичайної для них правки літературної основи і вклали в свій сценарій саму душу роману, а також залишили незмінними практично всі діалоги і монологи героїв, головним з яких став фінальний спіч шерифа, відкривають завісу таємниці сенсу фільму “Старим тут не місце”, практично слово в слово повторив свій літературний першоджерело.
Зйомки
Картина знімалася з 23 травня по 16 серпня 2006 року. Незважаючи на те, що за сюжетом події фільму відбувалися в Техасі, більшість зйомок було вироблено в сусідньому з ним штаті Нью-Мексико, а також у найбільшому світовому центрі грального бізнесу Лас-Вегасі і його пустельних околицях, і лише невелике містечко Одеса, в якому намагається сховатися дружина Льюэллина Мосса, дійсно був розташований в штаті Техас.
Самі подробиці зйомок фільму “Старим тут не місце” відзначені безліччю цікавих фактів. Зокрема, спочатку роль Льюэллина Мосса повинен був виконувати знаменитий Пол Уокер, завжди мріяв знятися у Коенів. Актор навіть пройшов кастинг, однак згодом автори картини вирішили зупинитися для цієї ролі на іншій, не менш відомій кандидатурі Хіта Леджера. Але Леджер волів знятися в біографічній драмі “Мене там немає”, присвяченій життя легендарного музиканта Боба Ділана. Так, виконавцем способу Льюэллина Мосса став актор Джош Бролін, і то не з першої спроби.
Надзвичайно цікавим став і той факт, що, коли брати Коени запропонували Хав’єру Бардему втілити на екрані образ вбивці Антона Чигура, актор відреагував несподівано, відповівши, що він не вміє водити машину, погано говорить англійською мовою і взагалі ненавидить насильство як таке.
В кінцевому підсумку Хав’єр Бардем настільки переконливо і лякаюче достовірно зіграв Чигура, що отримав за цю роль значно більшу кількість призів, ніж за всю свою кар’єру в кіно, ставши першим в історії іспанцем, який отримав золоту статуетку “Оскар”.
Герої
Перш ніж приступити до обговорення сенсу фільму “Старим тут не місце”, зупинимося трохи докладніше на персонажах самої картини.
Перш законослухняний Льюэллин Мосс, пережив війну у В’єтнамі і коротающий свій вільний час за полюванням, знайшовши валізу з грошима, навіть не намагається обдумати свій вибір. Він хапає свій скарб і тут же перетворюється з мисливця в жертву. При цьому його вчинок зрозумілий глядачеві, який на місці Мосса, швидше за все, вчинив би точно так само. Таким чином, персонаж Льюэллина уособлює все приземлене, прямолінійне і просте у фільмі.
Безжалісний убивця Антон Чигур, незважаючи на другорядність свого персонажа, є чи не найбільш знаковим героєм картини та ідейної складової всього сенсу фільму “Старим тут не місце”. Він як герой має відразу дві трактування свого образу. З одного боку, Чигур – вбивця, невідворотний рок, неминучість і доля, яку його жертва не в силах минути. З іншого – він є сама смерть, подбрасывающая монету, щоб вирішити, що настав її час.
Роблячи свою криваву роботу, Антон Чигур символізує саме час, нескінченно прагне вперед і зовсім не беспокоящееся про минуле.
Шериф Ед Тому Белл більшу частину часу практично не бере участь в подіях. В основному глядач лише чує його голос за кадром, розмірковують над подіями, що розгортаються на екрані, про своє життя, а також ніби не до місця розповідає різні історії.
Цей герой займає у фільмі, на перший погляд, якесь недоладне місце, таємний сенс якого можна зрозуміти, лише подивившись всю картину до кінця.
Зміст
Підказка до розкриття значення сенсу фільму “Старим тут не місце” криється вже в самому його назві, в основі якого лежить перший рядок вірша Вільяма Єйтса “Плавання до Візантії”:
Ні, не для старих цей край…
Візантія в даному випадку є не чим іншим, як давно зниклої загадковою країною мудреців і легенд. Все ж це твір присвячено кругообігу поколінь, що складається з найголовніших таємниць зачаття, народження і смерті.
Таким чином, герої картини являють собою відображення минулого, теперішнього і майбутнього. При цьому тим самим “старим”, якому не місце в новому світі, виступає шериф Белл. Адже саме він один, представляючи собою минуле, має явне розуміння суті добра і зла, правильного і неправильного, знає, як треба жити, і не розуміє даний час.
Льюэллин Мосс є сучасником глядача, він простий і зрозумілий. Він є “сьогодні”, він сьогодення.
Третій же герой, убивця Антон Чигур, символізує собою людину майбутнього. Він позбавлений будь-яких почуттів, правил і принципів. Він є сам час, і Антон існує тільки там, де попереду маячить чергова мета. У цьому ж його вже немає.
Замість післямови
Пройшовши крізь кров, гуркіт пострілів і безперервну погоню, глядачеві судилося лише до фінального монологу шерифа Белла зрозуміти весь сенс фільму “Старим тут не місце” і відповісти самому собі на питання, про які старих, власне, йшла мова:
Я завжди любив слухати розповіді про старих. Ніколи не упускав такого випадку. Хочеш, не хочеш, а починаєш себе з ними порівнювати. Хочеш, не хочеш, а думаєш, як би вони жили в наш час…
Не те щоб я боявся кого. Я знав, на цьому місці треба завжди бути готовим до смерті. Але не хочу я ризикувати своїм життям, намагаючись перебороти те, чого не розумію. Так недовго і душу забруднити. Махнути рукою і сказати: «чорт з вами, грати, так по вашим законам!»
Перебуваючи більшу частину часу практично осторонь того, що відбувається і навіть не перетинаючись з іншими головними героями, шериф Белл в кінцевому підсумку стає схожим на автора всіх подій, які, можливо, народилися в його голові внаслідок тривалих роздумів над власним життям, чутних глядачами протягом усього фільму.
І все, що побачив глядач, було свого роду метафорою літнього чоловіка, що живе спогадами, але все ще цепляющегося за даний в страху перед неминуче наближається смертю…
