Криза семи років
У житті кожної дитини настає такий момент, коли з дошкільного навчального закладу приходить час випускатися. На зміну дитячого саду і вихователям приходить школа і вчителі. Малюка зустрічають нові знайомства, нове спілкування, нові емоції та враження. Саме в цьому віці дитина зазнає так званий криза семи років. В цей час, в молодшому шкільному віці, психологічні особливості якого різко дають про себе знати зміною в поведінці дитини:
- По-перше, дитина втрачає свою безпосередність. Це основна особливість у психолого-педагогічному розвитку дітей молодшого шкільного віку. Якщо раніше мислення дитини не здатне було розділяти слова від думок, і він вів себе за принципом «що думаю, те й кажу», то в цей період все різко змінюється. Не дарма цей етап називається кризою: малюк зазнає певні зміни у своїй свідомості, і це відбивається зовні на його звички. Він може почати манерничать, кривлятися, блазнювати, видозмінювати голос, ходу міняти, намагатися жартувати і працювати на реакцію батьків, однокласників, оточуючих. Всі ці прояви свідчать про дорослішання малюка і його перехід на новий етап розвитку.
- По-друге, починає проявлятися нарочито доросле поведінку. Дитина прагне відстояти свою власну позицію. Він проявляє заперечення, якщо йому щось не подобається, намагається поводитися так, як ніби вже доріс до того рівня, коли можна трохи поважничать. Разом з тим виникає зацікавленість до свого зовнішнього вигляду, проявляється вимогливість до себе. Дитина приміряє на себе елементи самоспостереження, самонаказания, саморегуляції, самоконтролю. З дорослими він починає знайомитися заново, як би вступаючи в рольова взаємодія, підкоряючись умов тієї ситуації, в якій знаходиться. Йому вдається розмежовувати спілкування: манера розмови змінюється в залежності від того, з дорослими він розмовляє або з однолітками, знайомі це люди або незнайомі. Він починає проявляти інтерес до однокласників, в ході зав’язування відносин з’являється прихильність, симпатія, дружба.
- По-третє, у дітей особливість молодшого шкільного віку у психолого-педагогічному аспекті передбачає появу можливості обрати правильний момент для початку освітнього процесу. Тобто сім років – це той самий вік, коли дитина готова навчатися, брати інформацію, пізнавати нове. І тут вже працює залученість батьків і педагогів у процес, оскільки в подальшому це визначає здатність або нездатність малюка добре вчитися.
