Відомо, що людям часом властиво наділяти богів, яким вони поклоняються, власними рисами. Недарма Ф. М. Достоєвський у романі «Біси» писав про те, що «Бог є синтетична особистість всього народу». Таким чином, можна сказати, що культ Діонісія – це наочний прояв життєствердного початку, закладеного в жителів Стародавньої Греції, оскільки цей безсмертний мешканець Олімпу був для них покровителем виноробства, веселощів, поетичного натхнення і релігійного екстазу. Приходив він на допомогу і тим, у кого слабшав любовний запал. Загалом, був хлопець «свій в дошку».
Свій або сторонній?
Згідно з усталеним традиціям, шанувалися всі гречесие боги. Культ Діоніса ж виділяється серед них особливо яскравими і гучними святкуваннями, нерідко переходившими в розгнуздані оргії. Це настільки не відповідало тверезого темпераменту та ясному розуму еллінів, що один час дослідники вважали, ніби він є для них стороннім, і був випадково запозичений у якихось варварських племен. Однак коли в їх руки потрапили записи, зроблені ще до Троянської війни, тобто раніше кінця XIII століття до н. е.., стало ясно, що вже в ті давні часи добре знали Діоніса в Древній Елладі і охоче йшли назустріч його фантазіям.
