Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями мовлення використовується при розробці ФГОС у системі дошкільної освіти. Державні стандарти особливо важливі для обліку індивідуальних потреб кожної дитини, які визначаються на підставі стану здоров’я та інших життєвих обставин. Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями мовлення дозволяє зрозуміти, які умови необхідно створити для того, щоб кожна дитина, віднесений до цієї категорії, зміг отримати якісну освіту.
Навички володіння мовленням у дітей
Успішна соціалізація дитини неможлива без спілкування. В той же час досягти необхідних результатів у комунікації з дорослими і однолітками можуть тільки ті діти, які володіють усною мовою на достатньому рівні.
Всепоглинаючі інформаційні та технологічні процеси не найсприятливішим чином відбиваються на розвитку спілкування серед дітей молодшого віку. Поряд із захворюваннями центральної нервової системи, порушеннями слуху, негативно на соціалізації та всебічного розвитку дитини відображається захопленість комп’ютерними іграми, мультфільмами. Такі діти часто усуваються від колективу, їм складно навчитися розуміти почуття рідних і близьких, з часом виникають труднощі при взаємодії з оточуючими.
Враховуючи психологічні особливості дітей з порушенням мови, досить складно вибрати відповідний спосіб успішної соціалізації для таких малюків. У першу чергу потрібно навчити дитину сприймати себе як самостійного суб’єкта мовленнєвої діяльності, сформувати вміння взаємодії у спільній діяльності з однолітками та дорослими.
Чисельність дітей, що мають порушення мови, збільшується з кожним роком. Найчастіше такі малюки проходять навчання в закладах загальнорозвиваючого типу. Тому кожен вихователь у дитячому садку повинен мати уявлення про психолого-педагогічної характеристики дітей з порушеннями мови, вміти розрізняти види відхилень, знати про їх особливості і правила роботи з такими малюками. Сучасний педагог повинен вміти вибудовувати педагогічний процес і враховувати вікові особливості, освітні потреби, можливості кожної дитини, включаючи осіб з обмеженими можливостями здоров’я – іншими словами, робити все необхідне для успішної адаптації та соціалізації дітей з порушеннями мовлення.
Характерні ознаки та супутні симптоми
Розглянемо клініко-психологічну характеристику дітей з порушеннями мовлення. Відхилення в психоемоційному стані у малюків з такими розладами частіше викликані функціональними або органічними причинами. У переважному числі випадків діти з мовними порушеннями мають патології центральної нервової системи.
Органічні поразки мозку є причиною ряду характерних особливостей в роботі організму і самопочуття малюків. Більшість із них:
- не переносить спекотну й задушливу погоду;
- страждає від заколисування при їзді в автомобілі, автобусі та інших видах транспорту;
- скаржиться на нудоту, головні болі, запаморочення.
У багатьох дітей виявляють порушення вестибулярного апарату, координації та артикуляційних рухів. Малюки з мовними відхиленнями швидко втомлюються від одноманітної виду діяльності. Як правило, дитина, що має проблеми з мовленням, дратівливий, збудливий, расторможен. Зазвичай він не сидить довго на одному місці, постійно щось смикає в руках, базікає ногами.
Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями мовлення передбачає відсутність емоційної стійкості – настрій у них змінюється за лічені хвилини. Може мати місце поганий настрій з проявами агресії, тривожності, неспокою. Загальмованість і млявість у малюків, які мають проблеми у спілкуванні з оточуючими, зустрічаються рідко. До кінця дня симптоми розлади центральної нервової системи посилюються, проявляючись:
- головними болями;
- безсоння або, навпаки, сонливістю;
- відсутністю посидючості;
- підвищенням працездатності.
Порушення мовлення у дітей шкільного віку
У педагогічних характеристиках школярів з порушеннями мовлення відзначається їх постійна рухова активність. Вони постійно ходять по класу, можуть вставати на уроці і ігнорувати зауваження вчителя. Пам’ять і уважність у школярів погано розвинені, спостерігається невисокий рівень розуміння словесних конструкцій, недостатньо якісно працює регулююча функція промови.
Діти з мовними відхиленнями некеровані, педагогам складно контролювати їх поведінку, займатися протягом тривалого часу пізнавальною діяльністю, хлопці володіють низьким рівнем розумової працездатності. Психічний стан у таких малюків вкрай нестійке, але в період психосоматичного благополуччя вони нерідко досягають значних результатів у навчанні.
На тлі функціональних відхилень в роботі ЦНС у дітей часто виникають невротичні реакції, вони можуть бурхливо реагувати на зауваження педагога і нешанобливо ставитися до своїх однокласників. Поведінка школярів нерідко характеризують агресією і підвищеною збудливістю, однак у деяких випадках такі діти бувають сором’язливі, нерішучі, полохливі.
Якими бувають мовні порушення
Створення психологічної характеристики дітей з порушеннями мовлення залежить від типу розладу. Умовно проблеми, пов’язані з вимовою і спілкуванням, поділяють на кілька категорій:
- відхилення при вимові звуків – дислалія, дизартрія, ринолалія;
- системні розлади, при яких відзначаються проблеми лексичного, фонетичного, граматичного характеру – афазія, алалія;
- збій темпу і ритмічності мови – заїкання, тахилалия, брадилалия;
- проблеми з голосом – дисфонія, афонія.
Психологи і педагоги всі порушення мови відносять до фонетико-фонематическому відхиленню, загального недорозвитку мовлення та комунікативних дисфункцій. Характеристика психолого-педагогічних особливостей дітей з порушеннями мовлення залежить від виду відхилення.
Що таке дислалія?
Кажучи коротко про психологічні особливості дітей з порушеннями мови різного типу, складно охарактеризувати кожну різновид мовного дефекту. Звернемо увагу на найпоширеніші відхилення.
Наприклад, дислалія зустрічається частіше інших різновидів порушень мовлення. Суть цього розладу полягає в неправильному вимові звуків, що виражається в їх заміні, спотворенні. При наявності такого дефекту дитина не здатна впізнавати звуки, що призводить до неправильного сприйняття складів. Таким чином, дислалія перешкоджає правильному сприйняттю слів як самим мовцем, так і людиною, яка його слухає.
Досить поширеним є помилкове відтворення дзвінких і галасливих як парних їм глухих. Наприклад, «ж» чується як «ш», «д» – як «т», «з» – як «з» та ін Багато діти не розрізняють свистячі і шиплячі звуки, передньоязикові та задньоязикові, язичні тверді і м’які.
Інший поширений вид порушення мови – дизартрія
Дизартрія – це змінене вимова, яке виникає внаслідок органічного ураження головного мозку або периферичної нервової системи. Головною відмітною особливістю дизартрії є те, що при цьому порушення страждає відтворення не якихось окремих звуків, а всі произносительные функції.
Такі діти мають обмеженою рухливістю м’язів обличчя. При мовлення та міміці обличчя дитини залишається замороженим, на ньому слабо відображаються емоції, переживання, які не відображаються зовсім. Мова у малюків з таким порушенням нечітка, змазана, звуковимова слабке, тихе. При дизартрії порушується дихальний ритм. Мова втрачає плавність – то прискорюючись, то сповільнюючись.
Характерною особливістю цього відхилення є дефект звуковимови і голосу, який поєднується зі збоями в моториці і мовному диханні. У порівнянні з дислалией, дизартрії властиво порушення вимови не тільки приголосних, але і голосних звуків. Причому голосні як ніби спеціально подовжуються дитиною таким чином, що в підсумку всі вони наближені за звучанням до нейтральним звуків «а» або «про». При дизартрії приголосні звуки на початку або в кінці слова вимовляються з деяким напруженням, іноді вони чутні з призвуками. Також у дітей спостерігаються мелодико-інтонаційні невідповідності, порушення граматичного ладу.
Принципи роботи з такими дітьми
Вивчення психологічних особливостей дітей з вадами мови має величезне значення при виконанні вимог програми виховання і навчання в загальноосвітній системі. В індивідуальний план навчання дитини з порушеннями мовлення обов’язково включаються вправи, виконання яких спрямоване на усунення дефектів сенсорної, інтелектуальної сфери, які є причинами мовленнєвих порушень. При цьому завдання педагога полягає в тому, щоб спрямовувати всі свої сили на розвиток і покращення роботи збережених аналізаторів.
Викладач або вихователь повинен створювати всі необхідні умови для розвитку пам’яті, уваги, всіх форм мислення. Особливу увагу слід приділяти розвитку пізнавального інтересу у дитини. З урахуванням психологічних особливостей у дітей з порушеннями мови, коротко про які сказати досить складно, в першу чергу важливо сформувати пізнавальну активність.
На тлі мовних порушень у дитини відсутні повноцінні комунікативні контакти з однолітками, дорослими. Звідси випливає ще одне завдання педагога – створити сприятливу обстановку в дитячому колективі, дати можливість кожній дитині повірити в себе, мінімізувати негативні переживання, пов’язані з мовними порушеннями.
Значення логопедичних занять
У педагогічній характеристиці дітей з порушеннями мовлення є місце для обов’язкового розділу за логопедичній роботі. Програма даного напрямку націлена на подолання загальної недорозвиненості мовлення та формування комунікативних навичок. Основний упор тут робиться на правильність вимови голосних і приголосних звуків, складових структур, граматично коректного відтворення почутих фраз, речень.
Логопед стежить за динамікою мовленнєвої діяльності на кожному етапі процесу корекційного навчання. Фахівець повинен спостерігати за тим, як діти проявляють себе в мові, відбуваються позитивні зрушення: слідкують діти за власною промовою, намагаються чи виправляти власні мовні дефекти, дотримуються заданих граматичних форм і т. д.
З урахуванням педагогічних особливостей дітей з порушенням мовлення варто відзначити, наскільки важливо тактовно вказувати дитині на його помилки. Коректним виправлення можна вважати тоді, коли педагог дає правильний зразок замість повторення неправильної форми або слова. Вказувати на факт помилки безглуздо, важливо інше: дитині необхідно запам’ятовувати правильні варіанти вимови і, працюючи над собою, досягати поставлених цілей. Діти повинні вловлювати зауваження педагога і вміти чути, розпізнавати граматичні та фонетичні помилки у своїй промові, прагнути до самостійного виправлення. З цією метою педагог повинен працювати над залученням уваги дитини до його вимові.
У процесі логопедичних занять слід враховувати індивідуальні особливості школярів з порушеннями мовлення. З педагогічної точки зору, діти старше 7-8 років краще контролюють свої емоції, набувають навички самоконтролю і самокритики, тому переривати мова учня для виправлення його помилок не потрібно. Більш доцільним та ефективним способом в логопедії вважається метод відстроченого виправлення: необхідно дати дитині висловитися і, коли він закінчить, тактовно вказати на допущені недоліки.
Знаючи про психологічні особливості школярів з порушеннями мови, педагог повинен ставити перед собою завдання стати зразком для таких дітей. Його мова повинна бути зрозумілої і чіткої, складатися не з складних конструкцій, вставних слів та інших елементів, які ускладнюють сприйняття мови.
Як займатися з дітьми дошкільного віку
Дітям віком до семи років особливо цікаві теми, пов’язані з тваринами, явищами природи. Малюки вчаться виділяти деталі, характерні для того чи іншого часу року. Саме тому для формування їхніх мовленнєвих навичок обов’язковими є практична взаємодія з предметами, прийняття участі в різної діяльності, спостереження за природними явищами.
Вправи з розвитку логіки і пам’яті повинні бути присутніми в якості тренувальних елементів у методичному блоці з кожної нової теми. Для дошкільнят ефективними вважаються вправи, які допомагають навчити дітей правильно порівнювати предмети, виділяти їх загальні ознаки, групувати за конкретними рисами або призначенням. Причому важливо, щоб у процесі дитина навчався давати точні відповіді на поставлені запитання.
В основі занять з дошкільниками лежать знання дітей про довкілля. Серед тематик, в яких проводяться повчальні дидактичні ігри, варто відзначити:
- елементи одягу;
- назви професій;
- посуд та кухонне приладдя;
- овочі та фрукти;
- іграшки;
- пори року.
Висновок
Педагог, який працює з дітьми, що мають мовленнєві дефекти, має в своїй професійній діяльності враховувати кілька основних моментів:
- індивідуальні порушення мови та комунікабельності у кожного учня, вихованця;
- фізичні і психологічні можливості дітей відповідної вікової категорії;
- характерологічні нюанси.
У процесі здійснення корекційної роботи педагогу слід приділяти підвищену увагу розвитку у дітей уваги і пам’яті, так як вони тісно пов’язані з мовними здібностями. Для дошкільнят навчання буде ефективним у тому випадку, якщо проводити його в ігровій формі. Також важливо включати в програму розвитку вправи на розвиток моторики рук і вдосконалення словесно-логічного мислення. Не можна припиняти роботу над відточуванням емоційно-вольових якостей, адже невпевненість у собі, агресивність, легка збудливість нерідко є наслідком мовних порушень.
Застосування психологічної характеристики школярів з порушеннями мовлення дозволяє створити максимально комфортні умови для корекційного навчання в ігровій формі з використанням спеціальних атрибутів, зонування простору та інших способів роботи з дітьми. Для школярів гра повинна носити процесуальний характер і не втрачати творчого підходу. При цьому слід враховувати, що педагогу, який бере участь в грі, бажано брати на себе виконання другорядних ролей, адже діти більш активно включаються в процес, якщо їм випадає ролі першого плану. При такому сценарії вони стають більш розкутими, діють активніше і більш винахідливими.