Віталій Зиков не випадково вважається одним з кращих молодих російських письменників-фантастів. Всього за десять років він встиг опублікувати кілька десятків книг, близько сотні розповідей і декілька робіт, написаних у співавторстві.
Роботи письменника отримали широку популярність в середовищі любителів історичного фентезі. Частково це сталося тому, що письменник використовує у своїх романах класичну систему «гостя з іншого світу», коли в вигадану всесвіт потрапляє людина із земної реальності.
Романи Зикова отримали великий відгук від читають мас і викликали справжній ураган позитивних відгуків. Сам письменник досить адекватно ставиться до критики і побажань своїх читачів. Почасти саме тому він і створив унікальний цикл про свою всесвіту, не ставши завершувати розповідь у дебютній книзі «Безіменний раб» і продовживши його в багатьох інших романах, включаючи гучний двотомник «Влада сили».
Біографія
Письменник народився 5 жовтня 1979 року в місті Липецьку. Дитинство його пройшло в невеликій батьківській квартирі. Батько майбутнього письменника був професором в Липецькому Державному педагогічному інституті, а мати працювала лікарем в міській лікарні.
У 1986 році Віталій пішов у школу. Вчився хлопець добре, улюбленими предметами були російська мова, література та історія. Відрізнявся від однолітків великою старанністю і величезною ерудицією.
Ранні роки
У 1996 році Зиков з відзнакою закінчив школу і вступив на перший курс Липецького Державного технічного університету. Віталій активно займався науковою діяльністю, а, закінчивши в 2001 році навчання, одразу ж вступив до аспірантури, попутно почавши кар’єру викладача.
Ступінь
Через три роки Зиков успішно захищає дисертацію і отримує звання кандидата технічних наук. У 2004 році його успіхами зацікавився Воронезький державний університет, і майбутній письменник був запрошений на роботу в один з його філій.
Літературна кар’єра
Під час літньої відпустки 2003 року Зиков приймає рішення зібрати всі свої юнацькі літературні напрацювання і перетворити їх в осмислене твір. Кілька місяців він ретельно працює над романом, що розповідає історію про великого воїна і мага, що пройшов шлях від раба до короля. Роман охопив лише першу частину задуму, відбивши важкий період в житті головного героя.
В наступному році книга під назвою «Безіменний раб» була видана одним з найбільших російських видавництв – «Альфа-книга». Через місяць свеженаписанный роман був нагороджений премією ім. А. Сапковського «Меч без імені».
Після публікації дебютного роману, Віталій робить перші начерки для продовження історії, яка в майбутньому отримає назву «Влада сили». Між нею і першою книгою помістяться ще кілька частин з не менш цікавими сюжетними лініями. Але саме “Влада сили. Том 1” стане прямим продовженням гучного дебютного роману. Письменник деякий час думав, чи варто об’єднувати дві нових історії під однією назвою, і навіть хотів перший час дати другий частини нове ім’я, однак, видавець зміг переконати Зикова, що історія, по суті, одна, і другу частину слід випустити разом з першою. Так, на прилавках книжкових магазинів з’явилася книга “Влада сили. Том 2”.
«Дорога додому»
Однойменний цикл романів про так званих «попаданцах» – людей з нашого світу, потрапили в паралельну вигадану всесвіт. Саме він і прославив Віталія Зикова і приніс його творчим опусам всеросійську популярність.
Перелік книг циклу:
«Влада сили»
Цей двотомник – частина епопеї «Дорога додому», над якою автор почав працювати в далекому 2003 році. Спочатку письменник не планував працювати з настільки об’ємним циклом, однак, після публікації в 2004 році книги «Безіменний раб», відчув у собі сили продовжити історію головного героя. Так з’явилося ще шість частин оповідання, які були оформлені у 8 книг.
«Влада сили» вийшла набагато об’ємніше, ніж інші частини епопеї, тому письменник планував видати її в трьох томах, але пізніше вирішив опублікувати книгу в двох, перемістивши частина матеріалу в наступну сагу «Великі Сплячі».
Особливості оповідання
Книга відрізняється від інших частин саги складним сюжетом, безліччю драматичних напружених сцен, а також більш складною мовою оповідання. Головний герой психологічно виріс, і вже «Влада сили-1» Зикова змушена заново знайомити читача з зовсім іншою людиною.
У нього зовсім інші проблеми, перед ним стоять кардинально інші завдання, та й сам він шукає зовсім не матеріальних благ у цьому житті, знову віддаючи перевагу філософії.
Сюжет
Оповідання розповідає про групу людей з нашого світу, які потрапили в альтернативну реальність, причому опинилися в іншому світі не по своїй волі. Два хлопці і три дівчини довгий час не могли зрозуміти, що робити в паралельному світі, проте незабаром усвідомили, що лише згуртувавшись і поступаючись один одному, зможуть вижити на планеті Торн.
Справа в тому, що на Торне повністю відсутнє поняття «наука», замість якої місцеві жителі активно практикують магію і чаклунство. Звичні уявлення про життя виявляються непридатними, навички – марними. Намагаючись знайти хоч якесь укриття на ніч, група молодих людей виявляється в лісі, де приймає бій з представником місцевої фауни. Після бою переселенці помічають, що одного з хлопців звір все-таки потягнув.
З цього моменту сюжет «Влади сили» Віталія Зикова повністю концентрується на викраденому молоду людину на ім’я Ярослав.
Волею долі він потрапляє в покинуте святилище, де знайомиться з духом одного з стародавніх магічних істот і стає його учнем.
Відгуки
Рецензії на новий твір Віталія Зикова завжди сповнені тепла і щирих побажань автору. Шанувальники творчості письменника з нетерпінням чекали виходу двотомника і буквально розібрали його по кісточках після публікації, зазначивши, в першу чергу, вкрай цікавий і заплутаний сюжет оповідання, багатий літературний мову письменника і захоплюючу манеру оповіді. Також без уваги відданих читачів не залишилося велику кількість історичних і культурних реалій твору, майстерно відтворені автором вигаданої ним всесвіту.
Однак частина читачів незадоволена політичними підтекстами в роботах автора. Зокрема, в докір Зикову ставлять зайву політизацію персонажів. Так як герої твору мають прямий зв’язок з нашим світом, то іноді вони згадують якісь події з реального життя. Це не подобається багатьом поціновувачам літератури, які вважають, що фентезі жодною мірою не повинно так чи інакше змішуватися з політичними аспектами.
