Прийняття рішень в умовах невизначеності та ризику: методи, розробка стратегії

Основні положення теорії прийняття ризикованих рішень

У менеджменті розроблена теорія прийняття рішень в умовах невизначеності. Об’єктом її вивчення виступає якась проблемна ситуація. Вихідним положенням цієї теорії є постулат про те, що не існує кращого рішення. Воно завжди відповідає даній ситуації і даного моменту часу. Ще один постулат цієї теорії полягає в тому, що розробка рішень в умовах невизначеності і ризику повинна будуватися на основі всебічного аналізу контексту, в якому буде реалізовуватись це рішення. І ще один постулат цієї теорії передбачає, що процес прийняття рішень повинен підкорятися алгоритмом, який дозволяє не упустити нічого важливого.

Методи прийняття рішень в умовах ризику

Ризикові ситуації вимагають застосування різних методів, які дозволяють знайти оптимальне рішення проблемної задачі. Всі методи прийняття рішень в умовах невизначеності поділяються на три групи:

  • Кількісні. Ця група методів побудована на системі математичних обчислень. Це можуть бути імовірнісні, статистичні та імітаційні моделі, а також існує теорія ігор, лінійне моделювання та динамічне програмування. Дані методи зазвичай вимагають застосування програмно-обчислювального обладнання.
  • Колективні. Ця група методів передбачає спільну роботу над розробкою рішення групи фахівців. До цього виду відносяться методи мозкового штурму, методу Делфі, метод експертних оцінок.
  • Неформальні. Це методи, що не піддаються жорсткій регламентації, їх ще називають евристичними. У цьому випадку рішення приймається на основі якихось внутрішніх рефлексій і умовиводів.
  • Дані методи пов’язані з можливістю оцінити ризики за конкретними критеріями. Ці оцінки і кладуться в основу процесу прийняття рішень.