Методи досвіду поведінки в суспільстві та організації діяльності
У своїй діяльності педагог прагне відпрацювати у дітей звички поведінки, які в подальшому стануть для його вихованців нормою. При цьому йому необхідно використовувати форми, методи, прийоми і засоби виховання, що впливають на предметно-практичну область. Застосування цих елементів сприяє розвитку у дітей якостей, які дозволять їм реалізувати себе в суспільстві як неповторну індивідуальність.
Розглянемо подібні методи, способи і прийоми виховання докладніше. Одним з таких елементів є вправи. При багаторазовому виконанні заданих учителем дій вони у дітей доводяться до автоматизму. Результатом вправ є ті чи інші звички та навички, тобто стійкі якості людини. У їх числі – культура спілкування, дисципліна, організованість, самоконтроль і витримка.
Одним з методів виховання є привчання. Воно являє собою інтенсивно виконувані вправи. Вдаються до такого прийому при необхідності швидкого формування необхідних якостей, які при цьому повинні бути на високому рівні.
Ще одним методом виховання є вимога. При його застосуванні норма поведінки, виражена в особистих відносинах, стимулює певну діяльність дитини, викликає її, або гальмує. При цьому в учня з’являються ті чи інші якості. Вимоги можуть бути позитивними і негативними. Останні з них являють собою прямі накази, погрози і засудження.
Ще одним методом виховання, який розвиває необхідні якості і привчає дітей до позитивних вчинків, є доручення. В залежності від мети, характеру і змісту воно буває індивідуальним, груповим, колективним, а також тимчасовим або постійним. Будь-яке доручення має дві грані:
- запобіжний повноважень (тебе попросили, від тебе залежить успіх дорученої усім справи тощо);
- міру відповідальності (ти повинен проявити силу волі, те, що було доручено, потрібно довести до кінця тощо).
