За соціально-правовим статусом
За цим критерієм до кадрового складу відносяться посадові особи (чиновники) та обслуговуючі працівники. Перша група – основна, друга категорія держслужбовців виконує функції допоміжного характеру.
Посадові особи – це політики і управлінці в структурі держорганів і системі місцевого самоврядування. В ході здійснення своєї професійної діяльності вони реалізують обсяг владних повноважень, представляють у своїй особі відповідні політичні об’єднання, органи влади, підвідомчі організації.
Діяльність працівників, які займають посади організаційного і технічного характеру, має не менше значення, оскільки вони відповідають за забезпечення матеріальних, соціально-побутових та інших напрямів в процесі виконання управлінських задач.
Яким має бути держслужбовець: базові аспекти
Вихідну характеристику керівника, незалежно від рівня діяльності (федеральний, регіональний, місцеве самоврядування), можна скласти по чотирьох основних пунктах.
Першорядне значення має загальнокультурний і освітній аспект. Формування кадрового складу із залученням осіб, які не мають широкої загальногуманітарної та соціально-економічної освітньої підготовки, не принесе позитивних результатів. Претенденти на посаду державної служби повинні володіти достатнім рівнем знань у тих сферах, які передбачені стандартами вищої професійного навчання. Зазвичай вони включають цілий перелік навчальних дисциплін, серед яких:
- філософія;
- теорія держави і права;
- історія Росії і зарубіжних країн;
- політологія;
- природознавство (у контексті основних концепцій сучасного суспільства);
- іноземні мови;
- соціологія;
- психологія.
Крім того, тут мають значення і адекватні життєві установки, здорові ідеологічні орієнтації. Як для керівника, так і для держслужбовця нижчої ланки вирішальними якостями також є вихованість, тактовність, стресостійкість, корпоративна культура. Особи, які займають керівні посади, повинні володіти харизмою і володіти на достатньому рівні ораторським мистецтвом.
У професійному плані В кадрах державної служби цінується компетентність, здатність використовувати в доречних ситуаціях отриманий раніше досвід і знання. Причому вміння застосовувати наявні навички необхідно у всіх галузях державної служби, а не тільки в питаннях макро – і мікроекономіки, федерального і регіональних бюджетів, геополітики і муніципального управління. Без професійного кадрового складу центрального апарату і на місцях неможливо ефективно керувати соціальними ризиками, боротися з демографічною кризою, впроваджувати комп’ютерні технології в галузі екології, охорони здоров’я, транспортній інфраструктурі і т. д. До речі, знання в сфері інформаційних ресурсів в більшості випадків виявляються основними, оскільки в умовах сучасного суспільства важливо вміти комплексно діагностувати і впливати на зміни, що відбуваються, сприяти розвитку позитивних тенденцій і не допускати регресії.
У плані ділових характеристик держслужбовець повинен мати активну громадянську позицію, бути організованим і дисциплінованим, відповідальним. У вищеописаній Єдиної інформаційної системи кадрового складу не представлено ніяких загальних вимог до кандидатів на замещаемые посади. Однак володіння такими якостями, як наполегливість у процесі виконання поставлених завдань, прагнення до професійного самовдосконалення, підвищення наявної кваліфікації, здатність давати об’єктивну оцінку виконаній роботі само собою розуміється.
Говорячи про особистісному аспекті, держслужбовець повинен бути чесним, самостійним, цілеспрямованою, працелюбною, ініціативним, комунікабельним і надійним. Також важливо не поступатися головним професійним принципам і протистояти різним спокусам (не брати хабарі, не зловживати службовим становищем тощо).
