Громадська думка: функції, особливості, етапи формування

В даний час значно підвищилися випадки участі авторитетних представників світової громадськості у всіх сферах життя держави. Ця обставина є однією з причин, які в наші дні привертають увагу соціологів і дослідників всього світу до феномену “громадська думка”. Даний процес дійсно насилу піддається всебічному аналізу. В даний час відомо багато визначень цього терміна. Незважаючи на все, загальновизнане тлумачення цього явища все ж існує. Основні функції формування громадської думки розглядаються у статті.

Етимологія

Громадська думка – це форма суспільної свідомості, яка виявляє ставлення різних соціальних груп до подій і процесів сучасного життя, що зачіпають їх інтереси і потреби. Дане явище впливає на різні сфери життя людини. Цей процес являє собою сукупність індивідуальних думок особистостей чи груп людей з певного питання. Цей феномен являє собою збалансоване поєднання психологічних і соціальних факторів з різних питань.

Виражається явище в оціночних судженнях (письмових, усних, друкованих) або масових виступах (мирних, військових), які носять публічний характер. Без необхідних умов гласності явище приймає деструктивні форми. Ця точка зору відбивається в різних авторських працях, в засобах масової інформації і вважається загальновизнаною. Таке явище може засуджувати або підтримувати урядові реформи, відображати волю народу. Найчастіше процес виявляється в судженнях, які переростають в дії. Вивченням цього феномена займається наука соціологія.

Об’єктом явища вважаються конкретні питання або теми, щодо яких може виступати певна точка зору. Суб’єктами є окремі особистості, соціальні групи, що беруть участь в обговоренні. Предметом явища вважаються соціальні аспекти, концепції, механізми формування, структура та функції громадської думки.

Історія і реальність

Громадська думка існує вже давно, починаючи з давніх часів. Сам термін з’явився в XII столітті в Англії. Він поступово модифікувався від словосполучення public opinion. Його походження пов’язане з діяльністю англійського просвітителя і письменника Джона Солсбері, які він вперше застосував у своїй книзі “Поликратик”.

З Англії словосполучення проникло у словники інших країн світу. В кінці XVIII століття термін став загальноприйнятим. Перші спроби дослідити процес відносяться до початку ХІХ століття і належать працям англійського вченого Ієремії Бентама. Він підкреслював у своїх роботах величезне значення цього явища в житті держави.

Громадська думка розглядалася як спосіб контролю над діяльністю уряду з боку громадськості. Особливе місце в його працях відводилося пресі, за допомогою якої цей контроль здійснювався. Преса називалася засобом вираження громадської думки. Функції явища були вивчені і перераховані пізніше, на початку XX століття.

У наші дні громадську думку – це один з важливих, багатогранних феноменів сучасного життя, який справляє величезний вплив на розвиток і функціонування соціальних інфраструктур. Вивчення його ключових аспектів є головним питанням різних дисциплін. Це не лише воля народу. В наші дні громадська думка – це потужний аргумент, яким користуються різні політичні діячі, партійні лідери, керівники організацій для реалізації своїх програм.

Походження

Передумови виникнення громадської думки (функції це доводять) існують різні. Вони можуть бути прямі і непрямі. На формування цього явища насамперед впливають політика уряду і існуюче законодавство. Причиною його появи може послужити діяльність профспілок та усталені стандарти виробництва.

Громадська думка залежить від економічної ситуації і положення на ринку товарів і послуг. Це явище зростає з появою різних громадських і соціальних проблем, які регулюють функції громадської думки. Це підтверджують приклади. Основою його розвитку можуть бути реформи освітньої системи і кадрові перестановки. Засоби масової інформації відносяться до інструментів, які маніпулюють громадською думкою.

Композиція

Громадська думка являє собою оціночну бік свідомості суспільства. Це явище вважається не тільки результатом такого процесу. Воно здійснює практичну діяльність по задоволенню інтересів і потреб різних соціальних груп. Структура громадської думки може бути сутнісна і динамічна. У першій групі виділяється кілька компонентів, результатом взаємодії яких є соціальна оцінка. А саме: емоційний, раціональний, вольовий.

Емоційний елемент являє собою масові настрої та соціальні почуття з приводу об’єкта громадської думки. Раціональний елемент – це знання людей про події та фактах, явищах і процесах, які стали об’єктами громадської думки. Вольовий компонент визначає діяльність усіх суб’єктів громадської думки. Динамічна структура розглядає, насамперед, процес суспільної думки від виникнення до зникнення.

Явище фокусується на різних точках зору з значущих питань, пов’язаних з інфраструктурою суспільства. Цей процес базується на рівновазі і відповідно між цінностями і цілями суспільства. У сучасній соціології склалося три концепції громадської думки: моністична, плюралістична, синтетична. Основними властивостями громадської думки (функції викладені нижче) вважаються: масштабність, інтенсивність, суб’єктивна поширеність, стійкість, спрямованість, полярність, дієвість.

Місце в інфраструктурі

Громадська думка – це сукупність суджень, оцінок, позицій, які поділяє більшість людей. Воно полягає в тому, щоб “говорити про все”, що має бути почуто “усіма та завжди”. Існує технічна і політична передумови громадської думки, які тісно переплітаються та взаємопов’язані. Держава надає громадянам свободу самовираження, що дозволяє величезний вибір сучасних технічних засобів (телебачення, Інтернет тощо).

Іншими словами, громадська думка (функції залежать від призначення процесу) відображає позицію соціальних груп, партій, організацій з приводу політичної, соціальної, суспільної ситуації в країні. Це явище має загальноприйнятий характер і виражається за допомогою сучасних технічних засобів. Цей феномен впливає на багато важливих подій в житті людини.

Значення і роль

Які функції громадської думки існують? Громадська думка є важливою ланкою, яка регулює відносини між людьми в суспільстві. Це позиція чи думка більшості різного віку, статі, соціального положення. Даний феномен не тільки відображає масова свідомість, але й здійснює спеціальний контроль з боку громадськості за управлінською інфраструктурою.

Соціальні функції громадської думки існують різні в залежності від характеру взаємодії окремих осіб чи соціальних груп та змісту їх позицій. Вони відрізняються за сферами застосування, тобто за тим областям життя людини, в яких вони діють.

Фахівці виділяють наступні основні функції громадської думки: експресивна, оцінна, регулятивна, консультативна, директивна, аналітична, конструктивна. Сучасні соціологи вважають головними у житті людини оціночну і регулятивну функції.

Експресивна функція

Це найбільш об’ємна функція громадської думки. Сенс її полягає в тому, що явище завжди спирається на достовірні факти і події в житті суспільства. Ця особливість надає йому силу і владу над оточуючими. Найбільший розвиток вона отримує тоді, коли забезпечується різними формами контролю.

Регулятивна функція

Це одна з найдавніших форм суспільної думки. У широкому сенсі вона виробляє певні суспільні відносини в сфері релігії, науки, ідеології тощо). Вона зачіпає інтереси як окремих груп людей, так і цілих організацій. У вузькому сенсі це функція виховання. Регулятивна функція громадської думки – це встановлений звід законів і правил, прийнятих суспільством, які визначають поведінку суб’єктів. Цю функцію фахівці ставлять на одному рівні з правом.

Оціночна функція

Це провідна функція громадської думки Вона відображає ціннісне ставлення суб’єктів до проблеми соціальної дійсності. У процесі її реалізації суб’єкт висловлює своє несхвалення або схвалення, недовіра або довіру до ситуації, до того чи іншого питання. Втілюється оціночна функція громадської думки через судження, оцінки, позиції й думки, які мають альтернативною формою.

Консультативна та директивна функції

Ці функції доповнюють один одного. Перша з них – найбільш специфічна функція громадської думки. Вона призначена вирішувати важливі проблеми і питання у ситуації, що виникають у різних суб’єктів. Виражається найчастіше теоретично у формі порад і побажань.

Сенс другої функції полягає в тому, що громадськість виносить рішення по виниклих питань в різних сферах суспільного життя. Це явище носить практичний характер і здійснюється на референдумах, виборах та інших державних заходах.

Конструктивна та аналітична функції

Це дві схожі взаємопов’язані функції. Одна з них аналізує сформовані процеси і суспільні відносини, інша їх програмує. Винесення заслуговує на увагу пропозиції вимагає детального вивчення питання, що розглядається. А аналіз питання по суті зводиться до винесення конструктивної пропозиції.

Механізми формування

Головним джерелом формування громадської думки вважаються: опитування, спостереження та засоби масової інформації, надають безпосереднє вплив на поведінку різних соціальних груп людей. Соціологи відзначають кілька необхідних умов виникнення громадської думки:

  • актуальність, значущість проблеми;
  • необхідний рівень компетентності;
  • дискусійність обговорюваних питань.

Існує кілька етапів формування громадської думки. А саме: зародження, формування, функціонування. Зародження включає формування інтересів до проблеми; об’єктивну оцінку подій; вибір засобів масової інформації.

Формування явища полягає в обміні індивідуальними і груповими позиціями з якого-небудь питання. Функціонування громадської думки включає оцінку позиції більшості і її перехід від вербальної форми до дійсної. Ось які функції формування громадської думки існують. У житті важливо, що про нас говорять, та ще важливіше, що про нас думають інші люди.