Загальна характеристика колективу, його структура, взаємовідносини і психологічний клімат

Як визначити типаж?

Саме керівник визначає, до якого типу відноситься конкретний працівник. Відповідно, він виділяє йому певне місце в колективі. Невигідно і непродуктивно, наприклад, використовувати “генератора ідей” у виконавській діяльності. Це приблизно те ж саме, що марно дорікати “критика” на тему: «критикувати набагато легше, а ти спробуй зроби сам».

Психологічна атмосфера

Дружба всередині колективу – звідки вона береться? Її формує саме психологічна атмосфера в групі. Розглянемо це питання докладніше. Подібно до того, як в одному кліматі рослина може пишно цвісти, а в іншому — марніти, людина може бути успішним і відчувати внутрішню задоволеність в одній групі і зовсім не проявляти себе в іншій.

Під соціально-психологічним кліматом (СПК) слід розуміти настрій колективу, яке визначається міжособистісними відносинами характеру спільно живуть, навчаються або працюючих людей. На сьогоднішній день відомий цілий ряд факторів, за допомогою яких можна визначити СПК:

  • Задоволеність робочим процесом і результатами. Практично визначальне значення для створення сприятливої атмосфери має те, наскільки діяльність людини є цікавою, творчою, різноманітною, чи відповідає вона рівнем його професіоналізму, дозволяє рости в професійному плані і реалізовувати творчий потенціал. Варто відзначити, що привабливість роботи, як правило, підвищується задоволеністю умовами праці, гідним рівнем заробітної плати, системою морального і матеріального, розподілом відпусток, соціальних та інформаційним забезпеченням, перспективами в кар’єрному зростанні, режимом роботи, можливістю підвищення рівня професіоналізму, характером особистих і ділових стосунків у колективі як по горизонталі, так і по вертикалі, рівнем компетентності колег.
  • Спрацьованість і групова сумісність. Необхідно зауважити, що міжособистісні відносини, які виникають при спілкуванні людей у колективі, визначають рівень їх психологічної сумісності. Під цим поняттям слід розуміти здатність до спільної роботи. Люди, схожі один на одного, набагато легше налагоджують взаємодію. Справа в тому, що схожість сприяє виникненню почуття впевненості в собі і безпеки. Воно підвищує самооцінку. Найчастіше в основу психологічної сумісності закладено і відмінність рис характеру у відповідності з принципом взаємного доповнення. У даному випадку говорять: «Вони підходять один одному, як ключ до замку». Умова і результат сумісності — прихильність членів колективу один до одного, міжособистісна симпатія. Вимушений контакт з неприємним суб’єктом зазвичай стає причиною появи негативних емоцій. Важливо відзначити, що групова сумісність і спрацьованість — не те ж саме. Ефект спрацьованості, як правило, є результатом ділових, формальних відносин, які пов’язані безпосередньо з діяльністю. Основою спрацьованості є результативність та успішність саме спільної роботи, що передбачає узгодженість у діяльності між її учасниками, а також сприятливе вирішення конфліктів в колективі.
  • Згуртованість групи в першу чергу проявляється в емоційній сфері. Навряд чи в згуртованому колективі одночасно можуть уживатися і радість, і горе. Природно, коли один плаче, другий не буде сміятися. Серед факторів, що впливають на згуртованість колективу, важливо відзначити наступні: щирі, довірливі стосунки; ставлення членів колективу до лідера; визнання внеску кожного у спільну діяльність та результат; тривалості спільної роботи. Варто зауважити, що переважання певних особистісних характеристик у членів групи впливає на відносини, які складаються всередині колективу, надає йому певні особливості, які можуть заважати або сприяти згуртуванню. До речі, особливо сильно перешкоджають згуртуванню групи негативні властивості характеру, серед яких заздрість, образливість або хворобливе самолюбство. Як правило, члени згуртованої групи не поспішають покидати її, значить, зменшується плинність, що є позитивним фактором діяльності.
  • Характер комунікацій. Важливо знати, що в основі психологічної атмосфери в колективі лежать індивідуальні характеристики кожного його члена, їх взаємна комунікабельність, думки і оцінки, реакції на вчинки і слова оточуючих, соціальний досвід учасників угруповання. Низький рівень комунікативної компетентності працівників також є причиною виникнення комунікативних бар’єрів, напруженості в стосунках міжособистісної типу, нерозуміння, конфліктів, а також недовіри. Вміння чітко і ясно викладати свою думку, знання прийомів конструктивної критики, а також навичок активного слухання — все це формує задовільну ступінь комунікації в компанії.

Важливо відзначити, що це далеко не всі чинники, якими визначається психологічна атмосфера в групі. Решта розглянемо нижче.