Особливості різних навантажень
Відмінність і поєднання аеробних і анаеробних навантажень можна пояснити описом функціонального стану організму при фізичних діях. На початковій стадії процесу протягом перших 10-15 секунд йде витрачання глюкози з м’язів без використання кисню. Це і є анаеробний режим. Потім процес витрачання вуглеводів без кисню стає неможливим. Ця друга стадія називається аеробної.
При аеробних заняттях в роботу залучається різноманітна маса м’язів з метою підвищити запас кисню і прискорити його пересування по організму. У процесі анаеробної тренування навантажуються конкретні групи м’язів, працездатність яких потрібно збільшити. Практично в спорті невеликі періоди максимального навантаження (до 1 хв) чергують з п’ятихвилинним відпочинком.
Спортивні дисципліни, такі як велоспорт, оздоровчий біг, плавання, лижі, відносяться до тих вправ, при яких не утворюється кисневий борг (брак) перед організмом. Аеробний режим передбачає, що вдихуваного повітря достатньо для поповнення витраченого кисню. Анаеробний режим відносять до стрільби з лука, важкої атлетики, футболу та інших ігрових видів змагань, командним або індивідуальним. Рухова активність у видах спорту з цим режимом відбувається при дефіциті вдихуваного повітря, таким чином, організму доводиться отримувати кисень з інших резервів. У змагальному процесі завжди відбувається поєднання аеробних і анаеробних навантажень. Такі спортивні єдиноборства, як фехтування, боротьба, бокс, абсолютно не обходяться без поєднання тренувальних режимів.
