Норми моральної поведінки керівника
В основі управлінської етики лежить координація та гармонізація інтересів самого підприємця і його підлеглих. Взаємовідносини керівників і службовців виходить за рамки звичайних міжособистісних контактів.
Даний вид спілкування перевіряється етичною рефлексією, виправдовує ті чи інші рішення підприємця і поведінку підлеглих.
Успіх будь-якої колективної діяльності залежить від психологічного і морального клімату, що панує в організації. Одним з головних творців цього компонента є керівник, що здійснює управління в даній установі. Тому суворе дотримання моральних норм є основоположним у поведінці підприємця.
Першою і найголовнішою заповіддю для керівника має бути правило:
Бачити в кожному підлеглим не посаду чи звання, а особистість.
Це означає поведінку, яка виключає найменше посягання на гідність людини і зневажливе до неї ставлення. Навіть у тому випадку, якщо підлеглий вчинив проступок або помилився, він заслуговує гідного поводження. При розборі конфліктної ситуації необхідно суворо розділяти людину і його вчинок.
Керівництво — це частина управлінської діяльності, яка спрямована на реалізацію виникають перед організацією конкретних виробничих цілей. Воно здійснюється в рамках чітко структурованих формальних офіційних відносин. Керівництво передбачає вирішення управлінських питань шляхом впливу на підлеглих. Це вплив здійснюється у формі наказу, прохання, розпорядження, ради. Різниця між ними в ступені категоричності.
Новий відбиток на формування характеру відносин між керівником і підлеглими накладає приватна форма власності, яка в ринкових умовах стає визначальним фактором. Відносини між підприємцем і підлеглими складаються як відносини між власником і найманими працівниками.
У сучасному світі з’явилася нова категорія керівних працівників: менеджери, маркетологи, дилери, дистриб’ютори. А працюючи на приватному підприємстві, вони отримують більш повне право на самостійність, ініціативу і заповзятливість.
