Інша класифікація
Залежно від терміну, на який складається стратегія розвитку, планування поділяється на:
- перспективне;
- поточне;
- оперативно-виробниче.
Сутність перспективного планування полягає у прогнозуванні поведінки як споживачів, так і партнерів, і конкурентів. Перспективне буває:
- довгострокове (від 10 до 15 років);
- середньострокове (від 3 до 5 років).
Довгострокова система планування виробництва на підприємстві передбачає створення програми дій за допомогою програмно-цільового методу з урахуванням оновлення інформації про ринок. Цілі і завдання, описані в довгостроковому плані, конкретизуються при середньостроковому плануванні. При середньостроковому детально описується бажане зміна економічних показників діяльності підприємства, а також методи його досягнення.
За фактом поточне планування є підтипом середньострокового перспективного. Поточний складається на рік. У цьому документі ще більш уточнюються показники та параметри, описані в перспективному плані середньострокового типу.
При поточному плануванні завдання поділяються на:
- заводські (масштабні завдання для підприємства);
- цехові (завдання середнього рівня для структур підприємства, спрямовані на досягнення масштабної мети);
- бригадні (невеликі завдання для структур, що перебувають у підпорядкуванні цехів і служб, спрямовані на досягнення цехових завдань).
Оперативно-виробниче – підтип поточного. Воно дозволяє скласти конкретний план дій для досягнення річних (поточних) цілей. Оперативно-виробниче планування поділяється на:
- міжцехове;
- внутрішньоцехове;
- диспетчирование.
Найменший рівень планування на підприємстві – змінно-добове.
Три вищеописаних види планування взаємозалежні між собою і не можуть враховуватися окремо. Вони утворюють систему цілей і завдань. Крім перспективного, застосовуються ще два види планування:
- стратегічне;
- тактичне.
Стратегічне дозволяє сформувати перелік завдань, покликаних підвищити ефективність роботи компанії, визначає місію підприємства. Охоплює довгостроковий період.
Тактичне зачіпає коротко – і середньостроковий проміжок. Воно спрямоване на реалізацію встановлених при стратегічному плануванні цілей.
Щодо обов’язковості виконання плану виділяють:
- директивне;
- індикативне планування.
Директивне виключає будь-яку ініціативу на підприємстві. Є план дій і завдань – його потрібно виконати. Воно широко застосовувалося в соціалістичних країнах у минулому столітті, але зараз, коли ринкова економіка переважає над плановою, директивне планування найчастіше застосовується при складанні лише поточних планів.
Індикативне – протилежність директивного. При індикативному плануванні не ставиться конкретних завдань. Лише визначаються деякі економічні параметри, яких має досягти підприємство. Яким чином цього будуть домагатися структури компанії, чітко не обмовляється. Важливий тільки результат, але не метод його досягнення. Подібний вид планування актуальний при формуванні перспективних завдань.
