Планування – один з найважливіших процесів, що забезпечують ефективну діяльність підприємства. Це управлінська функція, суть якої полягає у визначенні стратегії розвитку та завдань для кожного з підрозділів і структур, виконання яких необхідно для проходження обраної стратегії. При плануванні визначаються не тільки самі цілі підприємства, але і терміни, а також методи їх досягнення.
Проводиться аналіз факторів, що впливають на діяльність підприємства та його розвиток. Це робиться для того, щоб своєчасно знаходити і вирішувати виникаючі проблеми.
Найважливіші фактори, що впливають на систему планування на підприємстві:
Не можна списувати з рахунків і географічні чинники, а також фактори, зумовлені специфікою діяльності. Правда, при грамотному підході три перших аспекти можуть виключити вплив на діяльність підприємства специфічних умов.
Значення
Варто більш детально описати, яке значення має система планування діяльності на підприємстві.
Сучасна економіка – висококонкурентне середовище. Чим більше масштаб діяльності організації, тим більше значення мають рішення, що приймаються керівниками компаній. На рівні малого бізнесу день зволікання при прийнятті важливого рішення, може, і не сильно відіб’ється на економічному стані компанії, зате у великому бізнесі ця непрощенна помилка може коштувати мільйонних збитків.
Система планування на підприємстві потрібна, щоб прийняті рішення позитивно позначалися на розвитку компанії, щоб не виникало ситуацій, в яких керівництво підприємства не знає, що йому робити.
До того ж давно відомо, що в бізнесі діяти за планом легше і ефективніше, ніж імпровізувати і на ходу приймати рішення.
Методи
Щоб побудувати ефективну стратегію розвитку підприємства, потрібно володіти певним набором знань. Зокрема, необхідно знати методи системи планування на підприємстві.
Виділяють шість основних методів:
Перші три методи системи планування на підприємстві будуть розглянуті детальніше.
Балансовий метод
Суть балансового методу – складання різного виду балансів, а саме:
- матеріального (баланс палива, будматеріалів, обладнання тощо);
- трудового (баланс робочої сили і робочого часу);
- фінансового (баланс доходів і витрат у грошовому еквіваленті, касових операцій, бухгалтерських параметрів);
- комплексного (баланс виробничої потужності).
Виходячи з цих балансів, здійснюється планування стратегії розвитку з урахуванням принципів, які будуть описані нижче. Балансовий метод входить в систему фінансового планування на підприємстві.
Нормативний метод
Суть нормативного методу полягає у використанні нормативів, які передбачені практично для кожного процесу, що відбувається на підприємстві, або параметра, що характеризує діяльність компанії. Наприклад:
- норми витрати сировини;
- норми використання обладнання;
- норми матеріалів і палива;
- норматив на фінанси;
- норматив на незавершене виробництво.
Інші параметри так само нормуються. Це передбачає сама система планування на підприємстві. Система планів підприємства повинна враховувати всі економічні показники.
Техніко-економічний метод
Цей метод застосовується при плануванні:
Іншими словами, техніко-економічний метод використовується, щоб спрямовувати і організовувати виробничо-господарську діяльність і визначати результати виробництва.
При використанні цього методу планування враховуються наступні фактори:
Враховуються і специфічні фактори. Техніко-економічне – платформа для оперативного планування. Частково становить систему фінансового планування на підприємстві. Оперативне погоджує в календарному плані процеси, терміни, етапи та обсяги виробництва.
З цього можна зробити висновок, що техніко-економічне сильно залежить від оперативного. На цьому факті ґрунтується принцип єдності, неперервності та комплексності планування.
Принципи
Аналіз системи планування на підприємстві неможливий без урахування принципів планування. Виділяють наступні:
- єдності;
- безперервності;
- гнучкості;
- участі;
- науковості;
- обґрунтованості мети.
Варто уточнити, що собою являє кожен з принципів.
Принцип єдності
Подібний принцип передбачає системний комплексний підхід до планування. Адже підприємство – велика організація, що об’єднує в собі різні по своєму призначенню структури. Не можна для всіх структур скласти єдиний план та вимагати його виконання.
Принцип безперервності
Принцип безперервності стверджує, що планування – це не одноразовий процес. Воно повинно тривати завжди, тому що економічна обстановка і ринок постійно змінюються. Плани необхідно регулярно коригувати. Правда, не можна міняти їх занадто часто, інакше планування нічим не буде відрізнятися від імпровізації.
В результаті дані, на основі яких здійснюється планування, потрібно аналізувати постійно. Висновки необхідно робити за адекватні (не занадто довгі і не занадто короткі) проміжки.
Вдосконалення системи планування на підприємстві повинен тривати постійно.
Принцип гнучкості
Принцип гнучкості тісно пов’язаний з принципом безперервності. Він свідчить, що при плануванні необхідно підлаштовуватися під постійно мінливий ринок.
Ті, хто впевнені, що ситуація на ринку не може змінитися за одну мить, помиляються. Може. Правда, мить – це лише дія. Йому передує набір ситуацій (передумови). Саме цей набір ситуацій допомагає врахувати планування.
Складання плану дій, стратегії розвитку вимагає обліку всіх факторів, що впливають на економічний процес. Ці фактори мінливі.
Принцип участі
Організація системи планування на підприємстві вимагає врахування цього принципу. Він тісно пов’язаний з принципом єдності. Згідно з ним, в процесі планування повинні брати участь усі структурні одиниці підприємства.
Принцип науковості
Згідно з принципом науковості, кожен крок при плануванні має бути науково обґрунтованим. Лише так вдасться скласти найбільш ефективний план. Для цього потрібно провести ретельний аналіз системи планування на підприємстві.
На рівні малого бізнесу порушення цього принципу хоча і не піде на користь підприємству, але, може бути, трохи позначиться на кінцевому результаті роботи. Може врятувати інтуїція керівництва.
У великому бізнесі покладатися більшою мірою на інтуїцію – підписати «смертний вирок» компанії.
Принцип обґрунтованості цілі
Подібний принцип стверджує, що дії всіх структур підприємства повинні переслідувати лише єдину мету – мету підприємства на майбутнє, затверджену стратегією розвитку.
Структура плану
Організація системи планування на підприємстві неминуче призводить до складання плану розвитку фірми, який складається з наступних пунктів:
На підприємстві кожен підрозділ, як правило, добре знає свою індивідуальну мету і не поінформоване про завдання, які стоять перед іншими структурами, хоча всі вони працюють на досягнення спільної глобальної мети компанії.
Класифікація планів
Процес планування буває шести видів:
Залежно від інформації, яку містить той або інший план, плани поділяються на:
- фінансові;
- виробничі.
Це інформаційні системи планування на підприємстві. Ці види в сумі утворюють генеральний план. У ньому описується діяльність підприємства в цілому. У свою чергу, система економічного планування на підприємстві ґрунтується на:
- виробничому;
- стратегічному плануванні.
Фахівці виділяють наступні види цілей стратегічного планування:
- ринкові (визначають ринки збуту);
- виробничі (визначають, які технології та устаткування краще використовувати для підвищення ефективності роботи підприємства);
- фінансово-економічні (визначають джерела надходження доходів, прогнозують рівень прибутку на майбутній період);
- соціальні (визначають роботу з клієнтами, виявляють задоволеність готовою продукцією).
Процес
Щоб грамотно провести планування, варто заздалегідь визначити такі його складові:
- об’єкт – те, на що спрямована дія суб’єкта;
- суб’єкт;
- період;
- кошти;
- методика.
Управління за допомогою стратегії розвитку передбачає реалізацію циклу:
У підсумку необхідно повернутися до пункту № 1.
Інша класифікація методів
Існує і інша класифікація методів складання системи бізнес-планування на підприємстві. По ній метод може бути:
- балансным;
- розрахунково-аналітичним;
- економіко-математичним;
- графоаналітичним;
- мережевим;
- програмно-цільовим.
Балансовий метод у цій класифікації нічим не відрізняється від того, що описаний вище. Про інших методах варто сказати докладніше, хоча деякі з них і згадувалися в вищеописаної класифікації.
Розрахунково-аналітичний застосовується для розрахунку основних кількісних показників плану, на основі яких проводиться аналіз динаміки і факторів розвитку підприємства. Щоб аналіз проводився коректно, для розрахованих параметрів визначаються базисні значення, іншими словами «нульові координати», за якими фіксуються зміни.
Застосування економіко-математичних методів дозволяє формувати економічну модель розвитку підприємства на основі параметрів, розрахованих попереднім методом. Економіко-математичний метод допускає складання декількох стратегій розвитку компанії і вибору оптимальної.
Графоаналітичний дозволяє наочно представити залежність між двома економічними показниками за допомогою складання графіків. Чим хороший цей метод? Тим, що мова графіки – найбільш інформативний мову, який дозволяє швидко робити проміжні висновки без громіздких розрахунків.
Мережевий є підтипом графоаналітичного. Його особливість – можливість складати графіки паралельного виконання робіт в просторі і часі. Наприклад, графіки, виконані мережевим методом, можуть одночасно характеризувати і ремонт устаткування цеху, і установку нової техніки на підприємстві, і розробку конструкції нового приміщення.
Суть програмно-цільового відображена в його назві. Цей метод використовується при складанні конкретної програми по розвитку підприємства. Наприклад, у ньому враховується система виробничого планування на підприємстві. У цій програмі є конкретний план дій і заходів, націлених на досягнення генеральної мети компанії. Саме ця мета є основою при складанні плану.
Багато з цих методів ефективніше використовувати разом, а не окремо. Наприклад, можна розрахувати потрібні економічні параметри за допомогою розрахунково-аналітичного методу, виявити модель залежності цих параметрів за допомогою економіко-математичного, проаналізувати графоаналітичним методом і скласти план дій на основі отриманих висновків за допомогою програмно-цільового методу. Так виглядає приклад системи планування на підприємстві.
Інша класифікація
Залежно від терміну, на який складається стратегія розвитку, планування поділяється на:
- перспективне;
- поточне;
- оперативно-виробниче.
Сутність перспективного планування полягає у прогнозуванні поведінки як споживачів, так і партнерів, і конкурентів. Перспективне буває:
- довгострокове (від 10 до 15 років);
- середньострокове (від 3 до 5 років).
Довгострокова система планування виробництва на підприємстві передбачає створення програми дій за допомогою програмно-цільового методу з урахуванням оновлення інформації про ринок. Цілі і завдання, описані в довгостроковому плані, конкретизуються при середньостроковому плануванні. При середньостроковому детально описується бажане зміна економічних показників діяльності підприємства, а також методи його досягнення.
За фактом поточне планування є підтипом середньострокового перспективного. Поточний складається на рік. У цьому документі ще більш уточнюються показники та параметри, описані в перспективному плані середньострокового типу.
При поточному плануванні завдання поділяються на:
- заводські (масштабні завдання для підприємства);
- цехові (завдання середнього рівня для структур підприємства, спрямовані на досягнення масштабної мети);
- бригадні (невеликі завдання для структур, що перебувають у підпорядкуванні цехів і служб, спрямовані на досягнення цехових завдань).
Оперативно-виробниче – підтип поточного. Воно дозволяє скласти конкретний план дій для досягнення річних (поточних) цілей. Оперативно-виробниче планування поділяється на:
- міжцехове;
- внутрішньоцехове;
- диспетчирование.
Найменший рівень планування на підприємстві – змінно-добове.
Три вищеописаних види планування взаємозалежні між собою і не можуть враховуватися окремо. Вони утворюють систему цілей і завдань. Крім перспективного, застосовуються ще два види планування:
- стратегічне;
- тактичне.
Стратегічне дозволяє сформувати перелік завдань, покликаних підвищити ефективність роботи компанії, визначає місію підприємства. Охоплює довгостроковий період.
Тактичне зачіпає коротко – і середньостроковий проміжок. Воно спрямоване на реалізацію встановлених при стратегічному плануванні цілей.
Щодо обов’язковості виконання плану виділяють:
- директивне;
- індикативне планування.
Директивне виключає будь-яку ініціативу на підприємстві. Є план дій і завдань – його потрібно виконати. Воно широко застосовувалося в соціалістичних країнах у минулому столітті, але зараз, коли ринкова економіка переважає над плановою, директивне планування найчастіше застосовується при складанні лише поточних планів.
Індикативне – протилежність директивного. При індикативному плануванні не ставиться конкретних завдань. Лише визначаються деякі економічні параметри, яких має досягти підприємство. Яким чином цього будуть домагатися структури компанії, чітко не обмовляється. Важливий тільки результат, але не метод його досягнення. Подібний вид планування актуальний при формуванні перспективних завдань.
Класифікація Р. Л. Акоффа
Вчений Рассел Акофф сформував власну класифікацію видів планування, яка зараз широко застосовується у зарубіжній практиці. Подібна класифікація виділяє:
Останній вид хоча і найбільш складний у розрахунках (необхідно враховувати відразу три випадки), є найбільш ефективним.
Підсумок
Таким чином, планування – один з найважливіших процесів на підприємстві, що дозволяє йому ефективно розвиватися і досягати амбітних економічних показників. Роль планування складно переоцінити. Яка система планування на підприємстві, так воно і буде розвиватися.
Без конкретної стратегії дій складно працювати як малого, так і великого бізнесу: малий не зможе вирости і поліпшити свої економічні показники, а великий зовсім може збанкрутувати через несвоєчасне прийняття рішень на дії, не передбачені планом.
Виділяють велику кількість методів планування, всі вони принципово відрізняються один від одного, але в цілому утворюють єдину систему, що дозволяє складати точні та ефективні плани дій, стратегії розвитку. Наприклад, програмно-цільовий метод має мало спільного з техніко-економічним, але перший метод не працює без другого.
Крім того, існує чимало видів планування. Всі вони спираються на шість основних принципів. Процес планування, а також загальна структура підсумкового плану давно визначені. Вони також наведені в цій статті.
Планування – незамінний етап розвитку підприємства, який ніколи не припиняється, тому що постійно потрібно враховувати мінливі умови ринку. Вдосконалення системи планування на підприємстві не повинно ніколи припинятися.
