Про теорії Готфріда Вільгельма Лейбніца
Один з найбільш знаменитих філософів, логіків і математиків Саксонії теж був не в усьому солідарний з Рене Декартом. Також Лейбніц не підтримував і вчення англійського філософа Т.гоббса.
Згідно теорії саксонця, духовне і тілесне початку володіють однаковим значенням, і вони рівні за ступенем важливості в природі людини. Лейбніц вважав, що тілесна та духовна складові йдуть власними законами розвитку, гармонійно доповнюючи одна іншу.
Як вважав вчений, духовна складова людини проявляється під впливом «кінцевих» причин, наприклад, потреби в досягненні якої-небудь мети. Тілесна ж складова підпорядковується об’єктивним, дійсним причин. Ці складові не роблять безпосереднього впливу одна на іншу, тобто бажання людини є, пити або ж необхідність в диханні ніяк не впливають на його духовність, і навпаки. Тим не менш обидві іпостасі людської природи перебувають у стані гармонії, оскільки є частинами єдиного цілого.
Верховенство ж Лейбніц відводив не матеріальної, а духовної складової. Тобто вчений вважав, що в деяких випадках тілесне початок слід за духовними потребами, а не навпаки.
