Суть теорії Рене Декарта
Французький вчений вважав, що психічні явища не мають прямого відношення до фізіології і вже тим більше не можуть бути її прямим наслідком. Виходячи з цього постулату, Декарт і шукав пояснення співіснування цих протилежних складових у людській природі.
Вчений використовував термін «взаємодія», а не «психофізична проблема». В психології сучасної теорії Декарта вважається однією з основоположних і відноситься до розділу паралелізму співіснування складових людської природи.
Взаємодія психічних і фізичних складових людської природи у ній розглядається наступним чином:
- тілесне впливає на душу, наслідком чого є пробудження ницих пристрастей, прагнення до плотських утіх і чуттєвим насолодам у різних варіаціях;
- духовне ж змушує організм працювати над собою, приборкувати пориви, розвиватися і удосконалюватися.
Іншими словами, перша наукова постановка такого питання, як «психофізична проблема» в філософії розглядала співвідношення складових природу людини субстанцій швидше як безперервну боротьбу, а не взаємне доповнення одного іншим.
