З історії питання
Вперше люди стали замислюватися над тим, як співвідносяться явища психічної складової людської натури з фізіологічними процесами, ще в глибоку давнину. Зрозуміло, в ті часи ще не було в побуті терміну «психофізична». Психофізіологічна проблема – вираз майже сучасне, що виникло на стику позаминулого та минулого століть. У Середні століття і в більш ранні періоди в ходу були інші поняття: душа, життя тіла та інші.
Вперше ж теорія про поділі всього сущого на дві основні складові – духовну і тілесну – виникла в XVII столітті. Позначив цю проблему і, відповідно, висунув першу теорію французький математик і філософ Рене Декарт.
Згідно з його роздумів, психофізична проблема полягає в порушенні співвідношення двох субстанцій – тілесної і духовної. До тілесної вчений відніс процеси, пов’язані з:
- харчуванням;
- диханням;
- переміщенням у просторі;
- розмноженням.
Зрозуміло, і інші фізіологічні явища також були віднесені до категорії «тілесна субстанція». До духовної складової, відповідно, відійшли всі ті процеси, які мають відношення до прояву волі, свідомості, розумовим процесам.
