Теорія елементарної освіти
Дана концепція є центральною у педагогічній практиці вчителя-демократа. Згідно теорії елементарної освіти, Песталоцці, виховний процес має бути розпочатий з найбільш простих елементів, а вже потім поступово прямувати до того, що вважається більш складним. При цьому в навчанні необхідно використовувати різні напрямки.
Це трудове, фізичне, естетичне і етичне виховання, а також розумова освіта. Різні сторони виховного процесу необхідно втілювати у взаємодії. Це і дозволить людині розвиватися гармонійно.
Використання праці
У своїх працях Песталоцці докладно описав всі методи і засоби процесу навчання. При цьому значну увагу він приділив праці. Саме він, на думку педагога-демократа, є найважливішим засобом процесу виховання людини. Така діяльність сприяє розвитку не тільки фізичних сил, але і розуму. Крім цього, трудове виховання дитини формує в ньому моральність. У працюючої людини створюється переконання у величезному значенні спільної діяльності для згуртування людей у громадську спілку.
Найбільш цінним напрямком діяльності Песталоцці є його прагнення до створення такої школи, яка була нерозривно пов’язана з потребами і життям народних мас і сприяла розвитку духовних сил дітей робітників і селян. А цим учням вкрай необхідні трудові знання і вміння.
Такою і є школа, описана в романі «Лингард і Гертруда». Тут педагог знайомить своїх вихованців з землеробством, вчить їх обробляти вовну і льон, а також здійснювати догляд за домашніми тваринами.
Судячи з цього твору, стає зрозуміло, що Песталоцці відводив народній школі значну роль у підготовці дітей трудящих до майбутньої діяльності. Але одночасно з цим він постійно підкреслював думку про необхідність досягнення вищої мети виховання, яка полягає у формуванні особистості.
В якості однієї з педагогічних ідей Песталоцці виступало розширення навчального плану початкової школи. Вчитель-реформатор ввів в процес навчання освоєння навичок письма і читання, вимірювання та рахунки, спів, малювання і гімнастику, а також отримання певних знань з історії та географії. Цим Песталоцці значно розширив межі загальної освіти, яке існувало в народній школі того періоду, адже в цих закладах дітей навчали лише елементам читання і законам божим.
Введення в навчальний план елементів мистецтва і загальнонаукових знань, суспільно корисної праці та фізичного виховання сприяло підготовці більш знаючого і культурного трудівника.
Будучи пропагандистом і організатором трудової школи і людиною, тісно пов’язані з реальним життям, Песталоцці був категорично проти схоластичного словесного навчання. Воно не дозволяло дітям отримати ті знання та навички, які були їм необхідні в житті.
