ФВ як соціальний інститут
Петро Францевич Лесгафт, з властивою йому наукового послідовністю, не тільки теоретично обґрунтував і практично заклав основи створення державної системи ФВ, але і показав її роль і місце в суспільстві. Зокрема, він визначив соціальні основи даної системи.
Ні для кого не секрет, що рівень системи ФВ конкретної країни найбільшою мірою визначає рівень соціально-економічного розвитку суспільства. Наведемо приклад з історії спорту. Серед радянських легкоатлетів – спринтерів до рівня вищих досягнень, як правило, підходило 1-2 людини. У той же час, американські тренери виводили на цей же рівень 7-8 спортсменів. Причина такої різниці – очевидна, вона криється в мотивації спортсменів суспільством.
Первинна ланка економіки (підприємства) є одночасно і головним джерелом фінансування системи ФВ Успішні великі підприємства епохи Лесгафта і сучасні корпорації в наші дні наповнюють дохідну частину бюджету, звідки фінансується сфера ФВ. Крім того, цю сферу нині розвивають госпрозрахункові небюджетні спортивні спільноти – клуби.
Основоположник вітчизняної системи фізичного виховання в окрему категорію виділив правові основи, що регулюють законними і підзаконними актами сферу ФВ. Незважаючи на свою специфіку, сферу фізичного виховання вчений розглядав як соціальний інститут, регульований нормативно.
У перспективі розвитку системи ФВ Лесгафт передбачав створення загальнодержавних основ – централізованої розробки програми розвитку ФВ для максимального охоплення нею дітей та молоді і, як результат, зміцнення здоров’я всього населення Росії.
Таким чином, функція ФВ досліджено основоположником системи фізичного виховання, основу якої він визначив як діалектично взаємодіють фактори різної природи,
