Поняття “ризик” зустрічається в різних науках, кожна з яких інтерпретує його по-своєму в конкретній науковій галузі. Завдяки такому підходу виділяють психологічний, екологічний, економічний, правовий, медико-біологічний та інші аспекти ризику. Велика кількість аспектів одного поняття пояснюється тим, що рісу являє собою складний феномен, основи якого часто не просто не збігаються, але повністю протилежні один одному. Відповідно до одного з традиційних підходів, ризик – міра можливої невдачі, небезпеки стосовно певного виду діяльності.
Будь-яка комерційна організація прагне до одержання максимально можливого прибутку. Це прагнення обмежується можливістю несення збитків, або, якщо говорити інакше, тут формується поняття ризику.
В умовах сучасної ринкової економіки в західній літературі виділяють дві основні теорії ризику – класичну та неокласичну.
Класична теорія
Представниками класичної теорії були Мілль і Сеньйор, выделявшими в підприємницькому доході відсоток від вкладеного капіталу, плату за ризик і заробітну плату капіталіста.
У класичній теорії економічний ризик ототожнюється з математичними очікуваннями втрат, які супроводжують процес реалізації обраного рішення. Основні положення цієї теорії полягають у визначенні ризику як ймовірності збитків і втрат, супроводжуючих обрану стратегію або рішення. Економісти різко засудили таке одностороннє тлумачення ризику.
Неокласична теорія
Економісти А. Маршал і А. Пігу в 20-30 роках XX століття розробили другу теорію ризику. Згідно неокласичної теорії, підприємництво, яке функціонує в невизначених умовах, повинно ґрунтуватися на двох категоріях: розміром очікуваного прибутку і ймовірності її відхилень. Концепція граничної користі, згідно даної теорії, обумовлює поведінку підприємця. Відповідно, при виборі одного з двох можливих варіантів вкладення капіталу з однаковою прибутком віддається перевагу тому, де менше коливання прибутку.
Згідно неокласичної теорії ризику, цінність гарантованого прибутку вище, ніж прибутку такої ж величини, що супроводжується коливаннями. Дж. Кейнс у додаток неокласичної теорії вказував на “схильність до ризику”: якщо брати до уваги фактор задоволення ризику, то підприємець може піти на великий ризик заради самого очікування більшого прибутку. Неокласичний підхід передбачає, що ризик – можливість відхилення від поставлених завдань.
Незважаючи на всю опрацьованість, в ті часи дана теорія не вважалася самостійною галуззю знань. Наукові розробки, пов’язані з ризиками, на той момент проводилися в рамках більш важливих економічних теорій.
Поняття “ризик” та його визначення
Однозначне розуміння сутності ризику на сьогоднішній день відсутня. Багато в чому це обумовлено практично повним його ігноруванням з боку господарського законодавства в управлінській діяльності і економічній практиці. Ризик – складне поняття, що поєднує протилежні і незбіжні реальні основи. Від їх наявності залежать і різні визначення поняття ризик.
Вітчизняні і зарубіжні автори дають різні поняття теорії ризику:
Варто зазначити, що поняття “ризик” може трактуватися по-різному в залежності від конкретної сфери. У випадку зі страховиками під ним мають на увазі об’єкт страхування, розмір страхового відшкодування, у випадку з інвесторами – невизначеність, що супроводжує інвестиції в кінці встановленого періоду.
Під ризиком в науці рискологии розуміють небезпеку втрат, можливість яких випливає з особливостей видів діяльності людини або природних явищ. Якщо мислити економічними категоріями, то ризик – подія, яке може статися, а може і ні. У разі якщо така подія станеться, воно може привести до наступних результатів: позитивний – прибуток, нульовий, негативний – збитки.
Види ризику
Незалежно від того, які процеси відбуваються в компанії – активні або пасивні – ризик супроводжує кожен з них.
Третя сторона ризику – приналежність до певного виду діяльності. Простіше кажучи, проект, який реалізується підприємством, схильний ринкових, інвестиційним ризикам; компанія несе ризики навіть тоді, коли не робить ніяких дій – ринкові ризики, ризики відсутньою прибутку.
З цієї причини необхідно розкрити суть основних видів ризику, з якими доводиться стикатися компанії.
На сьогоднішній день не існує стандартної класифікації теорій ризиків. Це обумовлено тим, що на практиці виявляють різні прояви ризику, причому для позначення одного і того ж типу ризику можуть застосовувати різні терміни. Крім цього, в більшості випадків складно відокремити види ризику один від одного.
Незважаючи на це, виділяють наступну класифікацію основних видів ризику: ринкові, кредитні, ліквідності, юридичні, операційні.
Кредитні ризики
Під кредитною теорією ризику розуміють втрати, що супроводжують відмова або неспроможність контрагента виконувати свої кредитні зобов’язання в повному або частковому обсязі. Компанія, яка довіряє власний капітал кому-небудь, приймає на себе кредитний ризик. Наприклад, покупець після виставлення йому зобов’язань щодо оплати товарів може відмовитися їх виконувати.
Ринкові ризики
З ринковими ризиками пов’язані втрати, які можуть виникнути при змінах ринкової кон’юнктури. Вони залежать від курсів валют, коливання цін на ринках товарів, курсів на фондових біржах та інших параметрів. Наприклад, при укладенні договору про постачання товарів з покупцем через певний часовий проміжок у ньому вказується фіксована ціна поставки. Покупець може відмовитися від виконання своєї частини угоди, коли підійшли терміни виконання договору. На цей момент часу ринкова вартість товару може значно впасти, в результаті чого компанія зазнає збитків. Щоб уникнути такої ситуації нерідко вдаються до теорії оцінки ризиків.
Ризики ліквідності
Можливість несення збитків, причиною яких стає нестача грошових коштів у встановлені терміни і, як наслідок, нездатність фірми виконувати свої зобов’язання. Ризикова подія своїм наступом може спровокувати шкоди репутації компанії, штрафи та пені аж до її банкрутства.
Операційні ризики
Операційні ризики – потенційні втрати, причиною яких стають помилки, збої у функціонуванні обладнання або протиправні дії персоналу. Як приклад – ризики виробництва бракованої продукції, причиною яких є порушення технологічного процесу.
Юридичні ризики
Юридичні ризики пов’язані з чинним законодавством україни та податковою системою. Вони можуть виникати через розбіжності існуючих норм та законів документації компанії. Наприклад, договір, складений з юридичними порушеннями, може призвести до визнання угоди недійсною.
Сучасний розвиток теорій
Проблема підприємницького ризику ставала все більш багатогранною по мірі розвитку ринкових відносин: інвестиційні ризики, ризики при кредитуванні, пов’язані з техногенними причинами, стрибками цін, природними катастрофами, коливаннями купівельного попиту. Англійський економіст Джон Мейнард Кейнс вирішив більшість зазначених проблем, ввівши поняття “витрат ризику”, необхідних для покриття різниці між очікуваною та дійсної виручкою. Витрати можуть бути викликані коливаннями ринкових цін, руйнуваннями внаслідок природних катастроф або зносом техніки та обладнання.
Згідно Кейнсу, підприємець зобов’язаний додержуватися безпека та теорії ризику, враховуючи різні напрямки підприємницького ризику:
- Ризик втрати передбачуваної вигоди із-за непередбачених обставин;
- Ризики кредиторів, пов’язані з імовірністю втрат позички;
- Ризики, пов’язані з падінням грошової вартості з плином часу.
Ідея врахування при оцінці ризиків матеріальної вигоди і “схильності до азарту” також належить Кейнсом. Цим певною мірою пояснюється поширеність азартних ігор.
Спеціальне вивчення ризику почалося лише в першій половині XX століття, після розробки всіх необхідних для того інструментів – статистичних, математичних і економічних. Ризик в цей час сприймається з кількісної точки зору – высчитывание і порівняння настали витрат і вигод, розрахунок ймовірності несприятливого та сприятливого події. У раціоналістичній традиції єдиною відповіддю на проблему ризику є спроба уникнути шкоди.
В ті часи панацеєю від будь-якого збитку вважалася раціональна діяльність людини, яка вважалася ефективною в невизначених умовах. Американський економіст Френк Найт у 1921 році у своїй роботі “Ризик, невизначеність і прибуток” вперше акцентував увагу на проблемі раціональної поведінки в умовах ризику. Саме він вперше висловив думку, що ризик є кількісним виміром невизначеності.
Розвиток теорій в Росії
Проблема оцінки та теорії управління ризиками для вітчизняної економіки не нова: ряд законодавчих актів, прийнятих у 1920-х роках, розроблявся з урахуванням виробничо-господарських ризиків, що існували в Росії. Реальна підприємливість, характерна для ринкових відносин, знищувалася по мірі становлення адміністративно-командної системи. Відповідно, поняття ризику в економічних словниках того часу практично відсутня.
В умовах планової економіки ефективна господарська діяльність формувалася без аналізу ризиків через панування адміністративних методів управління в країні. Звідси можна зрозуміти незацікавленість у теорії фінансових ризиків.
Інтерес до теорії управління ризиками господарської діяльності з’явився тільки з проведенням в Росії економічних реформ, а сама теорія, в ході формування ринкових відносин не просто стала розвиватися, а отримала величезну затребуваність. На сьогоднішній день підприємницький ризик є законною частиною ринку, як і інші його атрибути – дохід, попит, прибуток та інші.
Без розуміння основ теорії ризику провести його облік та аналіз у підприємницькій діяльності і правильно оцінити економічні ризики неможливо.
