«Логос» і «Нус»
Гадамер зводить філософську герменевтику до витоків грецької думки. При цьому відправним пунктом його ідеї є критика тих традицій європейського раціоналізму, які намагалися розвинути такі поняття, як «Логос» і «Нус». Думки про них можна знайти в грецькій філософії.
Під егідою Логосу стародавні мислителі об’єднали такі напрямки, які виробляючи дослідження співвідношень, пропорцій і чисел, приписують певні властивості цих понять всьому світу, а також його динамічному початку. В цьому і полягає логос. Що стосується Нуса, то з його подачі починається багатовікова низка міркувань про співвідношення думки і буття.
Бачення ідей Канта
Філософія цього вченого в герменевтиці Ханса Гадамера тлумачиться вельми оригінально і цікаво. Адже Кант, розробляючи свої ідеї, спирався на обґрунтовану природничими дисциплінами раціональність нового часу. Але при цьому вчений поставив перед собою завдання об’єднання розуму як такого. Причиною цього було бачення Кантом наметившего розриву між життям і науковою раціональністю.
Дещо пізніше ті тонкощі, які стосувалися філософії нового часу, були відкладені їм в бік. Під раціональністю при цьому стала все більш розглядатися раціональність коштів. Адже саме вона давала змогу представити цілі самоочевидними і ясними. Це стало редукцією цілісності розуму в деяких його проявах, а також великої його експансією.
Але була й друга сторона медалі. Нею стала поширення ірраціоналізму в культурі і в буденному житті. Саме тому знову і знову став підніматися питання про логос, і вчені знову почали дискутувати з приводу раціональності і буденності.
Гадамер ж був упевнений в тому, що наука не повинна перетворюватися в ту сферу, де панує один лише розум, адже він здатний проявитися у великому розмаїтті форм, які кидають виклик людському мисленню.
