Трохи історії
Сучасна герменевтика включає в себе не один конкретно-науковий спосіб дослідження. Вона є ще й особливим напрямом у філософії. Ідеї такої герменевтики одержали свій розвиток у працях Вільгельма Дільтея – німецького філософа, Еміліо Бетті – італійського вченого, Мартіна Гайдеггера, що вважається одним з найбільших філософів ХХ ст., а також Ханса Георга Гадамера (1900-2002 рр..). Російським ученим, котрий займався розробкою даного напрямку, був Густав Густавович Шпет.
В основі філософської герменевтики лежать ідеї Ст. Дільтея, якими він прагнув обґрунтувати специфіку гуманітарних наук та роз’яснити їх відміну від природничих дисциплін. Він убачав саме в методі розуміння інтуїтивного, безпосереднього осягнення деяких духовних цінностей. На думку В. Дільтея, науки, які займаються вивченням природи, використовують спосіб пояснення, що має справу з зовнішнім досвідом і пов’язаний з діяльністю розуму. Що стосується вивчення письмово фіксованих знань, то для їх отримання необхідно тлумачення деяких моментів духовного життя певної епохи. У цьому і полягає специфіка «наук про дусі», які вважаються гуманітарними.
