Відповідь на запитання, де знаходиться Гавана, міг легко дати кожен радянський школяр. «На Острові Свободи!». Тільки так називали Кубу в 60-ті роки в СРСР. З усіх радіоточок долинало: «Куба – любов моя…». А ім’я Фіделя Кастро, кубинського революціонера, знали так само, як ім’я Леніна.
Допомога, яку надавав революційного уряду країни Радянський Союз, важко було переоцінити.
Після розпаду СРСР для першої соціалістичної країни американського континенту настали складні часи. Але, спираючись на свої власні ресурси, країна живе і з оптимізмом дивиться в майбутнє.
Трохи про колоніальні часи
Христофор Колумб відкрив Америку в кінці XV століття. У наступні роки його земляки, жителі Іспанії, і сусіди-португальці активно освоювали континент, вірніше, захоплювали його. Там, де знаходиться місто Гавана, колись жили індіанські племена сибонеи і таїно. Жорстокий гніт, голод і завезені хвороби знищили корінних жителів. Іспанці стали поставляти робочу силу в нову колонію з іншого континенту. Так на острові з’явилися раби з чорною шкірою – негри.
Деякий час Куба була власністю Англії. У 1762 році вона була захоплена британськими військами, але вже через рік, після закінчення Семирічної війни, знову повернулася під владу Іспанії. З кінця XIX століття кубинці вели безперервну визвольну боротьбу. Шлях до свободи був довгий і важкий, але поступово отвоевывались деякі права. Остаточна незалежність була знайдена тільки в 1959 році.
