В залежності від завдань спілкування люди вибирають різні стилі. Це спосіб вираження своїх думок, який характеризується певними рисами, поєднанням мовних засобів, особливостями їх відбору. Функціональна стилістика являє собою розділ стилістики. Це наука про мову, що вивчає основні мовні одиниці та їх комбінації. Що собою представляють функціональні стилі та якими вони бувають, буде розглянуто далі.
Загальне поняття
Перш ніж розглянути визначення понять «стиль мови», «стилістика» та «функціональний стиль», потрібно розширити знання про цьому напрямку науки. Її завданнями є вивчення мовних одиниць, їх комбінацій. Крім того, вона вивчає засоби мовлення.
Термін «функціональний стиль» був запропонований для отримання можливості визначити різновиди мовлення. Його узвичаїв Ст. Ст. Виноградов. Це центральне поняття функціональної стилістики як такої. Одним і тим же значенням мають такі терміни, як «функціональний варіант» або «функціональний тип». Однак вони менш прийнятні.
У слові «стиль» визначена специфічність, основне призначення явища. Воно багатозначне. В понятті стилю тільки в області мовознавства визначається кілька визначень:
Поняття функціонального стилю в стилістиці почало розвиватися ще в Петровську епоху. Великий внесок у її розвиток вніс В. М. Ломоносов. Він вважається одним з головних діячів у галузі розвитку стилістики російської мови. Ломоносов розробив теорію, яка стала основною працею в напрямку історії цієї науки. Справа в тому, що навіть античним письменникам було знайоме таке поняття. Праця Ломоносова дозволив переосмислити цю теорію, застосувавши її до церковнослов’янської та російської мови. Вчений пропонує три стилі:
- низький;
- середній;
- високий.
Відмінність між ними полягає у вживанні в них славянизмов. Нині визначення функціональних стилів спирається на праці В. о. Виноградова.
Визначення
У підручниках функціональна стилістика є особливе визначення цього поняття. Це наука, яка вивчає різновиди літературних мов. Вони мають певну сферу застосування, володіють особливими мовними засобами.
Функціональним стилем нині прийнято називати склалася історично або соціально різновид мови, яка застосовується у певній сфері людського життя. Мова, якою спілкуються люди, може володіти специфічною організацією.
Екстралінгвістичні чинники покладені в основу класифікації мовних стилів. До них відносяться тематика, обумовлена сферою застосування мови, а також цілі, які переслідує спілкування. Форма викладу і спілкування залежить від суспільної свідомості, галузі людської діяльності. Це, наприклад, можуть бути право, мистецтво, політика, наука та інше. Відповідно виділяють і традиційні функціональні стилі. Існують книжкові та розмовно-побутові напрямку. До першої категорії належать стилі:
- науковий;
- офіційно-діловий;
- літературно-художній;
- публіцистичний.
Виділяється і нелитературная стилістика. Функціональні стилі мовлення цієї категорії можуть бути розмовними, екстралінгвістичними. Їх основою є сфера побутових відносин. Саме сфера діяльності, якою нині займається людина, визначає вибір стилю спілкування. Варто зазначити, що в різних сферах мови переслідуються різні цілі при обговоренні одного і того ж питання. Тому за своїм змістом висловлювання можуть відрізнятися, але тема при цьому обговорюється одна і та ж.
Особливості представленої дефініції
Основи сучасної функціональної стилістики були розроблені багатьма лінгвістами, науковими діячами. При цьому сучасне поняття представленої дефініції слід розглядати з деякими уточненнями.
Принциповим положенням є факт, що функціональні стилі розуміються як симбіоз суспільної свідомості. Їх не можна розглядати як результат мовленнєвої діяльності окремої людини, але як суспільне явище. Це результат колективної свідомості. Кожен його представник усвідомлює такі особливості мови, завдяки чому створюється певний функціональний стиль. Він застосовується для досягнення визначених цілей у спілкуванні. Кожен член мовної групи розуміє і краще сприймає таку інформацію.
При цьому стиль виробляється не як випадкова сума елементів мови. Це чітко організована, що склалася соціально та історично система елементів мови. Вони вживаються в певному контексті, що позначено функціональним застосуванням. Тексти, які створюються в межах одного стилю, мають певне призначення. Вони дозволяють досягти цілей соціального спілкування. Наприклад, з їх допомогою виражають політичні ідеї або формують думку громадськості. За допомогою відповідного стилю передається наукова інформація і т. д.
Стиль також слід розуміти як комплекс типових ознак. У кожного різновиду є певний набір власних лексико-фразеологічних структур, морфологічних, синтаксичних специфікацій, варіантів вимови. Наприклад, в деяких різновидах ділового стилю (в документації військового типу) найменування географічних об’єктів пишуть у називному відмінку, а в наукових текстах застосовуються глагольно-називні поєднання.
Сучасна стилістика та функціональні стилі визначаються не тільки набором специфічних мовних засобів, але і прийомами поєднання елементів мови. Одні й ті ж мовні одиниці визначаються в певних контекстах. На перший план висуваються різні сторони семантики. Їх виразні можливості різні. Використання одних і тих же категорій, їх співвідношення з іншими елементами мови по-різному.
Особливості науки
Основи сучасної функціональної стилістики були розроблені багато десятиліть тому. Теорія зазнавала значних змін. Але єдиного розуміння, що таке стиль, немає і по сьогоднішній день.
Стилістика представляє собою науку, яка визначає правила доречного вживання синонімів та інших мовних засобів у мовленні. Вона вивчає їх на різних рівнях. Але стилістика дивиться на мовні кошти зі своєї точки зору. Такий науковий підхід визначається в додаткових значеннях. За ним визначається наступне:
Такі особливості можуть розглядатися як відбиток, слід тієї чи іншої епохи, галузі людської життєдіяльності. За ним можна визначити, в який час, за яких обставин застосовувався той чи інший стиль. Поступово мова людей збагачується новими відтінками. При цьому норми постійно змінюються. Що було нормальним 200-300 років тому, сьогодні виглядало б дивно. Такі норми менш суворі, ніж у граматиці, але при їх недотриманні часом можна відштовхнути співрозмовника, створивши між собою і їм стіну нерозуміння.
Тому поняття норми принципово для мови. Функціональна стилістика вивчає ті засоби, підходи, мовні форми, які доречно вживати у тому чи іншому випадку, спілкуючись з різними людьми. Людина повинен володіти декількома видами організації мовлення, щоб розуміти співрозмовника, а також вміти донести свою точку зору. Тому потрібно розглянути характеристики основних функціональних стилів.
Зміст науки
Функціональна стилістика розкривається в ряді понять:
- Функціональний стиль. Це система характерних ознак, які відрізняють кожний різновид мови.
- Фактори, що утворюють стиль. Вони пов’язані зі сферою спілкування поза лінгвістики та лінгвістичного типу.
- Риса стилю. Це якість, характерна ознака, за яким відрізняється кожна мовленнєва різновид.
- Мовні особливості. Це фразеологізми і лексичні обороти, морфеми, словотворчі, синтаксичні одиниці, які втілюють головну ідею та риси.
- Стилістичний аналіз. Це вершина лінгвістичного дослідження, при проведенні якого спираються на виявлення функцій всіх одиниць різних рівнів.
Це основні поняття, в яких розкривається функціональна стилістика. Вони розглядаються ще в шкільній практиці.
Науковий тип мови
Практична і функціональна стилістика російської мови вивчається ще дітьми в школі. Це необхідно для створення у людей розуміння основних особливостей, відтінків і нюансів спілкування в тій чи іншій ситуації. Адже при дружньому спілкуванні недоречний, наприклад, науковий стиль. Людини можуть неправильно зрозуміти. Звичайно ж, отримуючи вищу освіту, захищаючи наукову роботу неприпустимо застосовувати фігури мови, властиві розмовно-побутового стилю. Це також може бути неправильно розцінено слухачами.
Щоб розуміти функціональні особливості основних стилів мовлення, їх треба розглянути детальніше. Вони мають характерні особливості. Одним з них є науковий стиль. Його назва говорить сама за себе. Основною рисою в цьому випадку є логічність у ході викладу. Причому вона підкреслено сувора. Всі частини стилю мають смислові зв’язки, розташовані в тексті у суворій послідовності. У ході викладу надаються факти, на основі яких роблять висновки.
Ще однією ознакою наукового стилю є точність висловлювань. Тут недоречні художні образи, епітети і порівняння. Це текст, в якому інформація однозначна, що досягається ретельним підбором слів. Вони використовуються виключно у прямому значенні.
Вітається використання термінів у ході викладу, а також спеціальної лексики. При цьому робиться поправка на те, до якої галузі науки відноситься виклад. У кожній з них існують певні прийоми мови, лексика.
Розглядаючи базові поняття функціональної стилістики, варто відзначити, що вона характеризується такими поняттями, як «забарвлення» і «чорта». Для наукової мови характерне забарвлення створюють абстрактність і узагальненість. Вони пронизують кожен текст цього типу. Тому тут дозволяється застосовувати абстрактні поняття. Їх важко уявити, відчути. Тут можуть застосовуватися слова, значення яких досить абстрактне. Це можуть бути такі слова, як «час», «межа», «сила» тощо.
У наукових стилях часто застосовують формули, графіки, таблиці, креслення, схеми і т. д. Вони частіше використовується при написанні текстів, але можливі і усні форми. До таких належать лекція, доповідь тощо. Жанри наукового стилю також специфічні. Це можуть бути статті, тези, монограми і т. д.
Публіцистичний тип мови
Важливим аспектом, який слід враховувати при спілкуванні, є стилістика. Функціональні стилі мови, застосовувані правильно, дозволяють доносити інформацію слухачам, співрозмовникам максимально точно і повно. Одним з основних є публіцистична різновид організації мовлення. Її основною рисою є передача інформації слухачам, яка відрізняється значущістю. Цей стиль дозволяє вплинути на читача чи аудиторію певний вплив. Він переконує їх у чомусь. Публіцистичний стиль покликаний донести певні ідеї, погляди. Він спонукає до дії, вчинення певних вчинків.
Вживається публіцистичний стиль у різних сферах людської діяльності, наприклад, у суспільній, економічній, культурній, політичній і т. д.
У публіцистичних жанрах пишуться газетні статті, нариси, інтерв’ю, репортажі. До цього жанру відносяться судова мова, виступи перед громадськістю. Ораторській промови, доповідям властива подібна стилістика. Функціональні різновиди мови можуть повторювати деякі риси один одного. Як і в наукових текстах, у публіцистичному стилі зустрічаються логічність. Але в цьому випадку вона доповнюється емоційністю та образністю.
Судження автора такої речі повинні бути оціночними, закликати до деяких дій. Для цього застосовуються мовні засоби відповідного типу. Це суспільно-політична лексика. Синтаксичні конструкції можуть бути різноманітними.
Офіційно-діловий тип мови
Розглядаючи стилістику ресурсів і функціональну стилістику, варто сказати кілька слів про офіційно-діловий промови. Вона застосовується в області правових, виробничих чи інших службових відносин. Основні риси цього стилю такі:
- точність, яка не сприймає іншого тлумачення;
- відсутність власних суджень;
- стереотипність, обумовленість стандартів, які застосовуються при побудові тексту;
- характер мови, розпорядчий або вменяющий в обов’язок.
Цьому стилю, як і наукового мовлення, притаманна точність. Це проявляється у застосуванні спеціальної термінології. Якщо ж лексика нетерминологическая, то їй притаманна однозначність.
Типовою, ключовою особливістю цього стилю є обмеженість синонімічних замін. Одні і ті ж слова повторюються, при цьому будучи переважно термінами.
Неличный характер суджень виражається в тому, що дієслова, особові займенники першої і другої особи відсутні. Форми ж третьої особи застосовуються в особисто-невизначеним значенням.
Опис чи розповідь практично відсутні в діловій документації. Тексти повністю позбавлені емоційного забарвлення, експресивності. У таких текстах повністю відсутні образотворчі засоби. Функціональна стилістика російської мови при вживанні ділового стилю вивчається студентами практично всіх спеціальностей. Навіть при офіційних заявах застосовується саме ділова мова. Тому працюючі люди обов’язково застосовують цю стилістику.
Розмовний тип мовлення
Функціональна стилістика російської мови все ж не можуть охопити всі випадки спілкування. Із загального ряду вибивається розмовна мова. Це неофіційна мова, яка має свої особливості. За допомогою цього стилю люди спілкуються. Тому основним завданням розмовної мови є комунікація. Основна форма цього неофіційного стилю є усною.
У складі розмовної мови виділяють кілька напрямків. Це може бути літературно-розмовний стиль, який передбачає застосування загальноприйнятих слів. Вони відповідають нормам класичної літературної мови. Також до цього стилю належить розмовно-просторечная різновид. При такому спілкуванні в мовленні присутні розмовно-просторічні обороти і конструкції. Ці звороти і слова можуть більшою чи меншою мірою відхилятися від норм класичної літератури. Відтінок такої промови відрізняється стилістичною сниженностью.
Розмовні стилі можуть бути виражені у письмовій формі. Це можуть бути приватні листи, листування особистого характеру. Також у цьому стилі ведуть щоденники.
Художній тип мови
Функціональна стилістика вивчає особливості мовних прийомів і конструкцій. Деякі напрями можуть мати схожі риси. Так, наприклад, художній стиль має деякі риси, властиві іншим різновидам організації мовлення. Це інструмент, який майстерно застосовують письменники. З його допомогою автори висловлюють свої творчі ідеї.
Хоч різні риси інших стилів притаманні художньої мови, вони виступають в ній особливого амплуа. Їх застосовують з метою емоційного, а також естетичного впливу на аудиторію.
У художній промови допускаються просторічні висловлювання. Також тут можуть зустрічатися діалектні слова, а часом навіть відверті вульгаризми. При художньому вираженні своїх думок автори застосовують усі різноманітність виражальних і зображальних засобів. Це можуть бути епітети, метафори, гіперболи, антитези та інше.
Відбір засобів мовлення залежить від індивідуальності письменника, обраної ним теми, жанру. Також ідея твору може визначати стилістику вираження думок автора. Тут зустрічаються самі різні відтінки, емоційна забарвленість. Одне і те ж слово може мати на увазі різні речі і не є однозначним. Цим художній відрізняється від ділових стилів.
Функціональна стилістика таких текстів многозначна. Основною метою, яку переслідує художня мова, є створення певних образів. З цієї причини в такій літературі часто використовують емоційні звороти, мальовничі звороти.
Автори прагнуть до яскравого виразу сюжетів, що змушує уникати шаблонності і трафаретів. Для вираження своїх думок письменники шукають нові варіанти самовираження, застосовують оригінальні фігури і форми мови. Художній стиль має безліч жанрів. Також до нього відноситься велика різноманітність мовних прийомів і засобів.
