Революція 1918-1919 в Німеччині: причини, хронологія подій та наслідки

У жовтні 1918 року на посаду нового канцлера вступив Макс Баденський. Серед його численних обіцянок народу особливо виділялося укладення миру у війні. Однак цього не сталося. І на тлі погіршення економічної ситуації революції в країні було уникнути вкрай складно.

Загальні риси

Якщо говорити коротко, революція в Німеччині 1918-1919 складалася з чотирьох етапів:

З 3 по 10 листопада.

З 10 листопада по грудень.

Весь січень – велика частина лютого.

Місяці, що залишилися до травня 1919 року.

Протиборчі сили тут: пролетаріат разом з військовими і матросами і влада країни зі своїми збройними силами.

Величезний вплив на революцію 1918-1919 у Німеччині мала група «Спартак». Вона була утворена робітниками в 1917 році і характеризувалася радикальними націоналістичними поглядами.

7 жовтня 1918 року вона влаштувала конференцію, на якій обговорювалася підготовка збройного повстання.

Розбір передумов

Сукупними причинами революції в Німеччині 1918-1919 стали:

Проблеми в аграрній сфері.

Збереження поміщицької системи у володінні землями.

Занадто велике число аристократичних привілеїв.

Необхідність в усуненні Монархії.

Потреба у збільшенні прав парламенту.

Протиріччя між елітою суспільства новими соціальними верствами. До першої групи належали поміщики, чиновники та офіцери. До другої – представники буржуазії, робочі і середні шари.

Необхідність у ліквідації залишків політичного розколу деяких країн.

Величезні людські втрати у війні.

Картковий режим надання продуктів харчування.

Дефіцит промислової продукції.

Розвиток голоду.

Перша стадія

Вона обмежена період з 3 по 10 листопада 1918 р. Ключовою подією до цього стало повстання матросів після закінчення жовтня. Хвилювання було піднято на суднах ВМФ. Причина – відмови виходу в море для битви з британської флотилією.

Бунтарів намагалися ліквідувати. Спроба виявилася провальною і тільки погіршила ситуацію. І 3 листопада в місті Кіль матроси влаштували збройний бунт.

Трохи пізніше до них приєднався емісар Густав Носке.

Він став лідером їхнього руху і очолив Кільський рада, утворений в ті дні, після чого повстання поширилося в різні регіони країни.

У цей період позначилися і особливості революції в Німеччині 1918-1919 року:

Стихійність.

Відсутність лідерів партії.

Ініціаторами і рушійною силою стали робітники, солдати і моряки.

Протистояння імперіалізму і монархії.

А 9 листопада в Берліні були влаштовані масштабні мітинги і страйки. Члени групи «Спартак» захопили всі ключові пункти міста, в тому числі і в’язниці.

Лідер уряду Макс Баденський негайно пішов у відставку. Пішов зі свого поста і тодішній кайзер Вільгельм Другий. Владні повноваження отримав правий соціал-демократ Фрідріх Еберт.

10 листопада був створений СНУ – рада народних уповноважених. Він виконував функції тимчасового уряду.

Поділ на рухи

Подіями революції в Німеччині 1918-1919, що визначили її подальший розвиток, стали:

Присвоєння країні статусу Республіки.

Падіння монархії Гогенцоллернів.

Втеча Вільгельма Другого в Нідерланди.

Вихід соціал-демократів на лідируючу позицію.

Тоді ж масовий лівий сектор поділяється на такі руху:

Соціал-демократична партія (СДПН). Її очолили Ф. Еберт і Ф. Шейдеман.

Центристська незалежна СДПН. Її лідери: К. Каутський і Р. Гаазе.

Ліве протягом – «Спартак». Його передовики: Карл Либнехт і Роза Люксембург.

Перше рух мав найбільшу владу і керувало революцією. А 10 листопада було створено Тимчасовий уряд з представників перших двох течій.

Друга стадія

Вона охопила період з 11 листопада до кінця 1918 року. У перший день СНУ почала активну роботу з багатьох напрямків:

Комп’єнське перемир’я. Він було укладено з країнами, що входять в союз Антанта, і передбачала повну капітуляцію німецького боку.

Скасування військового режиму і демобілізація.

Переклад на мирний формат виробництва.

Одержання громадянами прав і свобод.

Введення загального виборчого права.

Коригування тривалості робочого дня до 8 годин.

Надання профспілкам повноважень укладати угоди за допомогою переговорів.

Поява «Комісії з соціалізації». Її очолив К. Каутський. Її основне завдання – надати великим монополіям державний статус.

Повинна була взятися нова Конституція. Для цього потрібно сформувати Установчі Національні Збори (ССО) за підсумками спеціальних виборів.

Колишнє державне пристрій не було порушено.

Всегерманский з’їзд

Він пройшов у грудні 1918 року в період з 16 по 21 числа. Місто проведення – Берлін. На нього прибули робочі та солдатські ради зі всієї країни. На ньому вирішувалася дилема влади.

Керівники СДПН і НСДПН віддали пріоритет формування ССО. А зазначені поради повинні були бути обмежені у владі. Інакше кажучи, виникли трьох течій третє (ліве – «Спартак») за цим планом позбавлялося багатьох повноважень.

Його представники влаштували мітинг перед будівлею, де проходив з’їзд, і оголосили, що в країні створюється РСР – соціалістична радянська республіка. Ними навіть була пред’явлена відповідна петиція.

Інший їх метою було прибрати уряд Еберта.

З’їзд ніяк не відреагував на дані дії і призначив проведення виборів в УСН. Тоді «спартаківці» задумали створити автономне революційний рух. Вони пішли зі складу соціал-демократів і 30 грудня утворили комуністичну партію – КПГ.

Революція 1918-1919 в Німеччині набувала новий поворот.

Третя стадія

Вона зайняла січень і частина лютого 1919 року. Її головна лінія – спроби КПГ з повалення уряду.

Ключові події даного етапу революції 1918-1919 в Німеччині такі:

6 січня. Багатотисячний страйк у Берліні. Її влаштували робітники і солдати. Вийшла озброєна бійня з поліцією. В ній брали участь і лідери «Спартака» – К. Либнехт і Р. Люксембург.
10 січня. Припинена спроба створення Бременської РСР.
12-13 січня. Повне придушення повстання. Заарештовано багато його лідери.
15 січня. Страчені К. Лібкнехт і Р. Люксембург.
19 січня. Вибори в УСН. Перемогла буржуазія.
6 лютого. Відкрилося УСН. Місце – місто Веймар. Мета засідання – розробити Конституцію країни (після довгих дискусій її прийняли 31 липня того ж року).
11 лютого. Президентом стає Фрідріх Еберт.

Такі результати третьої стадії революції 1918-1919 в Німеччині. Причина поразки комуністів багато в чому пояснюється їхньою малою чисельністю і слабкою підготовкою до ключових битв. Вони переоцінили свій потенціал.

Заключний етап

Він почався в середині лютого і завершився в травні 1919 року. Він характеризувався розрізненими демонстраціями робітників у різних куточках країни. Найбільш великі акції пройшли у Берліні та Бремені. Цілі страйків були позначені наступні:

Збільшення чисельності профспілок.

Поліпшення економічної ситуації.

Розширення прав робітників.

У квітні в Баварії відбувся державний переворот. І там утвердилася радянська влада. Туди оперативно були вислані війська для її абсолютного повалення.

Означена влада проіснувала всього три тижні. Її сил виявилося недостатньо для протистояння прибула армії.

Її розгром став точкою революції в Німеччині 1918-1919 рр.

Результати

Близько 8-9 місяців країну стрясали численні повстання і заворушення. Подібні події відбувалися в Росії у жовтні 1917 року.

Підсумки революції в Німеччині 1918-1919 наступні:

Тотальна ліквідація монархічної системи.

Затвердження статусу республіки.

Вступ в силу буржуазно-демократичних свобод.

Значне поліпшення якості життя робітників.

Також вона позитивно вплинула на завершення війни і укладення акта перемир’я, а ще ліквідації Брестського миру.

Нова конституція

Її розробка почалася 6 лютого. Але закінчити роботу над нею вдалося тільки після революції 1918-1919 років у Німеччині. І її прийняття сталося 31 липня в місті Веймар.

Нова Конституція надала країні новий статус – Республіка. У влади тепер перебував президент і парламент.

Законної сили Конституція набула 11 серпня. Її ключові постулати такі:

Закріплення буржуазної республіки з парламентським ладом.

Надання виборчих прав усім громадянам, яким виповнилося 20 років.

Парламент наділяється законодавчими повноваженнями. Вибори в нього відбуваються кожні чотири роки.

Президент володіє виконавчою владою та безліччю прав. Наприклад, в його повноваження входив введення надзвичайного стану, формування складу уряду. Також він мав найвищий військовий чин – головнокомандувач армії. А ще був прем’єром країни. Термін його правління – 7 років.

Федеральна державна система стала являти собою 15 земель (вони ж республіки) зі своєю владою і три вільних міста.

Після війни німецька економіка перебувала у жалюгідному стані. Країна була охоплена інфляцією та безробіттям.

А з-за горезвісного Версальського договору у неї була забрана 1/8 частина території, а також всі колонії.

У країні заборонялося виробляти нове озброєння, а армія скоротилася до 100 000 солдатів.

І тільки завдяки новій Конституції і зміни режиму почалося покращення ситуації. Правда, німцям довелося дотримуватися жорсткої економії і взяти позики за кордоном.

А період з 1924 по 1927 рік вважається часом стабілізації становища в країні. З 1927 року почалося інтенсивне розвиток її економіки.