Психологія допомагає нам збагнути не тільки самих себе, але і наших дітей. Розгадати, як саме розвивається людина, що їм рухає, і в чому полягає суть дитячого світогляду, вчені намагалися з давніх часів. Дуже великий внесок у сучасну науку про дітей, педологию, вніс відомий американський психолог Granville Стенлі Холл. Його праці були створені в кінці дев’ятнадцятого – початку двадцятого століть.
Історія створення
З початку своєї кар’єри Стенлі Хол стажувався в психологічній лабораторії Ст. Вунда в якості учня. Його основним напрямком вивчення на той момент була м’язова чутливість та її роль у сприйнятті простору. Після він почав займатися дитячою психологією, а саме практичними проблемами школярів. В кінці дев’ятнадцятого століття йому вдалося організувати першу експериментальну психологічну лабораторію на території Америки. Саме там він почав досліджувати психічний розвиток дітей.
Особливу увагу вченого привертали підлітки. На основі своїх праць він організував випуск перших журналів, присвячених цим проблемам психології. Не менш серйозний внесок Хол привніс у створення перших професійних спільнот психологів США. Саме він став ініціатором створення асоціації психологів, куди він і запросив Зигмунда Фрейда. Можна сміливо говорити про те, що Стенлі став причиною зародження американського психоаналізу.
Популярність
Але всі ці досягнення Холу меркнуть у порівнянні з його дослідженнями психологічного розвитку дітей. Звичайно, багатьох цікавила дитяча психологія, але до цього ніхто не ставив її як першорядну і головну задачу в дослідженнях. Саме Granville вперше заговорив про те, як психіка людини розвивається в процесі адаптації до певного середовища. За основу аналітичних даних в основному брали в першу чергу загальнотеоретичні і методологічні проблеми розвитку психіки дитини. А Хол в якості основного елемента аналізу вирішив взяти процес становлення психіки конкретного підлітка.
Вивчення підлітків
Для точності своїх спостережень психолог розробляв спеціальні опитувальники, які допомагали йому вивчати різні психологічні сторони юнаків. Відразу він роздавав питання вчителям, щоб ті передавали їх дітям. Вони повинні були показати, як підростаюче покоління дивиться на світ.
Через деякий час вирішили створити окремі опитувальники для батьків і педагогів, щоб перевірити, чи дійсно онтогенез і філогенез проходять практично однаково. Унікальність цих тестів була в тому, що крім перевірки знань, ставлення до світу і до інших людей діти повинні розповідати про переживання, моральних почуттях, релігійних переконаннях. Також вони порушували питання ранніх спогадів, небезпеки і радості дитини.
Закон Геккеля Мюллера
Після отримання відповідей починався статистичний аналіз. Він допомагав скласти цілісне сприйняття психологічної особливості дітей різних вікових категорій. Також дослідження Холу дозволяли отримати характеристику дітей. Вони допомогли подивитися на ситуацію не тільки з точки зору дорослої людини, але й очима дитини.
Проводячи свої дослідження, Хол усвідомив, що краще всього підходить для пояснення психічного розвитку основної біогенетичну закон. Його сформулював учень Дарвіна – Геккель. Але в ньому є одна важлива неточність, Геккель був переконаний, що зародок, поки існує у вигляді ембріона, проходить всі стадії, що і людство за весь час. На думку ж Холу, цей закон застосовний не тільки на дитину в утробі, але й на розвиток його психіки вже в дитячому віці. І що побудова психіки малюка відбувається за тими ж принципами, що і у дорослого. Саме так і зародилася теорія рекапітуляції С. Холу.
Основа теорії
На думку психолога, всі етапи розвитку психіки дитини та їх зміст закладено генетично, і саме тому людина не може уникнути або проігнорувати якусь частину її побудови. Праці Холу продовжив його учень, Гетчинсон. Взявши за основу теорію рекапітуляції, він розбив процес психічного розвитку дитини на конкретні періоди. В якості головного критерію він узяв спосіб, яким дитина здобуває собі прожиток.
Іншими словами, Гетчинсон вирішив, що спосіб добування їжі є важливим не тільки для біологічної, але і для психічного розвитку людини. Варто зазначити, що реальні факти зміни особливостей отримання харчування у дітей повністю збігалися з теорією Холу. Таким чином, взявши за точку відліку основний біогенетичну закон для пояснення психічного розвитку, він зміг виділити п’ять основних фаз.
Основні фази розвитку
Слід зазначити, що межі фаз занадто розмиті, і кінець одного періоду не збігається з початком наступного:
- Перша фаза проходить від народження до п’ятирічного віку. Діти постійно риють і риють (наприклад, ігри з відрами і лопатками в пісочниці).
- Друга фаза – від п’яти до одинадцяти років. Тут переважає полювання і захоплення. Це проявляється в страху чужих, прояві агресії, жорстокості. Малюки починають відсторонюватися від дорослих і грати потай від інших.
- Третя фаза – від восьми до дванадцяти років. Її назвали пастушою. Вона виражається в прагненні мати своє власне місце. Причому воно повинно перебувати за межами дому, де дитина живе разом з батьками. Також з’являються перші ознаки піклування і заступництва, які діти проектують на домашніх тварин. Крім того, в цей період, особливо у дівчаток, з’являється потреба в ніжності і ласки.
- Четверта фаза – від одинадцяти до п’ятнадцяти років – землеробська. У цей момент у дитини пробуджується інтерес до природи, погоди, діти починають займатися садівництвом та квітникарством. Також у них розвивається обачність і спостережливість.
- П’ята фаза – від чотирнадцяти до двадцятирічного віку. Це розвиток торгівлі та промисловості, або її ще назвали стадією сучасного індивіда. Її основою є усвідомлення ролі грошей, точних наук і обмін предметами, бартер.
Основні висновки поділу на фази
Завдяки теорії рекапітуляції і висновків Гетчинсона стало зрозуміло, що починаючи з восьми років у дитини настає ера цивілізованого розвитку. Відповідно, саме цей вік ідеальний для початку систематичного навчання, в більш ранньому ж віці це недоцільно чинності розвитку психіки дитини. Причому саме теорія Холу дозволила йому зробити висновок, що навчання потрібно надбудовувати на конкретну стадію психічного розвитку.
Навчання дітей
Основна ідея теорії рекапітуляції полягає в тому, що дитина обов’язково повинен пройти всі стадії психічного розвитку для нормального сприйняття світу та здорового сприйняття себе. Якщо ж у малюка відбудеться фіксація на якійсь стадії, то це стане причиною появи відхилень і аномалій у психіці людини в майбутньому.
Зрозумівши, що проходження цих фаз обов’язково, Хол вирішив створити особливий механізм, який дозволяв спростити перехід між цими стадіями. Оскільки у дитини немає можливості бути присутнім у всіх ситуаціях, які пройшло людство, він запропонував відтворити їх у вигляді гри. Саме ця його ідея, заснована на теорії рекапітуляції, стала причиною появи «війн», «козаків-розбійників» і інших ігор подібного типу.
На думку психолога, дорослі ні за яких обставин не повинні обмежувати дітей у прояві інстинктів, оскільки це допомагає дітям пережити ситуації, закладені генетично, винести з них досвід і подолати дитячі страхи.
Педология
Це комплексна наука про дітей, розроблена Холом, основоположною ідеєю якої є інтерес до малечі фахівців різного роду. Вона дозволяла комплексно вивчити всі проблеми, що виникають при роботі з дітьми, починаючи від питань здоров’я малюка і закінчуючи рівнем освіти батьків. Але з часом потреба так глобально вивчати дитини відпала і на перший план вийшов психологічний аспект.
Теорії та висновки, отримані завдяки практичним дослідженням педології, використовуються до цих пір у всіх освітніх установах. Таким чином, теорія рекапітуляції в психології стала основою для вивчення та розуміння розвитку дітей. Багато вчених двадцятого століття з різних областей науки цікавилися педологією і навіть присвятили їй життя. Вирішуючи дитячі проблеми, вдалося уникнути багатьох порушень психіки пацієнтів вже в зрілому віці. В цілому Хол зміг внести великий внесок у розвиток сучасної дитячої психології.
Висновок
Теорія рекапітуляції змогла відкрити завісу розвитку дитини і його психіки. Доказ того, що це не тільки психологічний, але й генетичний процес, дозволило з’ясувати, що дитина просто не здатний уникнути проходження всіх стадій розвитку, а будь-яка фіксація або придушення їх вираження зарождают психічні проблеми на все життя. Так дорослим стало простіше, коли приступати до навчання дитини і в якісь моменти не можна забороняти йому робити ті речі, які дорослим здаються дивними або непотрібними.
Іншими словами, можна сміливо говорити, що у Холу вийшло пояснити багато чого в поведінці дітей. Дорослішаючи, вони повинні пережити досвід всього людства, а це, погодьтеся, не так-то просто. І будь-які втручання у цей процес можуть залишити непоправні наслідки. Іншими словами, Холлу вдалося вберегти психіку багатьох дітей від несвідомого шкоди з боку дорослих.