В теорії мотивація студентів розглядає стимулювання їх діяльності в порівнянні з діяльністю інших людей. Це процес впливу конкретних мотивів, що впливають на самовизначення і продуктивність професійної роботи. Мотивація студентів впливає на вибір шляху в спеціалізації на ефективність такого вибору, на задоволеність результатами і, відповідно, на успішність навчання. Головне тут – позитивне ставлення до майбутньої професії, тобто інтерес до неї.
Прояв мотивації у студентів сильних і слабких
Два основних фактори впливають на ефективність навчання: рівень когнітивної сфери у розвитку і мотиваційна сфера особистості. Проводився ряд досліджень, науковці довели, що аж ніяк не рівень інтелекту відрізняє сильного студента від слабкого. Тут найголовнішу роль відіграє саме мотивація студентів. Сильні учні постійно тримають цю мотивацію всередині, оскільки їм цікаво освоїти дану професію на найвищому рівні, а тому отримують і засвоюють знання в повному обсязі, щоб знання, вміння та навички були повноцінними. А слабким студентам професійна мотивація в такому обсязі цікавою не здається, вона у них тільки зовнішня, головне – отримати стипендію. Деяким з них важливо отримання схвалення від оточуючих. Однак сам процес навчання у них живого інтересу не викликає і до здобуття якомога ширших знань вони не прагнуть.
Тільки інтерес, тобто позитивне ставлення до майбутньої практичної діяльності може бути основою мотивації навчальної діяльності студентів. Саме інтерес до професії безпосередньо пов’язаний з кінцевою метою навчання. Якщо та чи інша спеціальність обрана свідомо, якщо учень вважає її суспільно і особистісно значущою, тоді процес професійної підготовки буде ефективним і ефективним. Зазвичай першокурсники практично всі вважають зроблений вибір правильним, але вже до четвертого курсу ейфорія знижується. До кінця навчання далеко не в повному складі курс задоволений власним вибором.
Однак інтерес все одно залишається позитивним, оскільки мотивація навчальної діяльності студентів постійно підігрівається з різних сторін: це і шановні викладачі з цікавими лекціями, і колективні заняття відіграють величезну роль. Але якщо рівень викладання в навчальному закладі низький, задоволеність може пропасти навіть у тих студентів, які були внутрішньо мотивувати. Також впливає на охолодження почуттів по відношенню до професії невідповідність уявлень юного розуму про даної професії і поступово з’являються реальні знання, які дають розуміння і іноді докорінно змінюють попередню думку. У цьому випадку професійна мотивація студентів може сильно постраждати.
Негативні фактори
Змінюють ставлення до професії і вбивають бажання навчатися секретів в основному три речі, виявлені в процесі дослідження мотивації студентів:
Зазвичай виділяють два джерела активності в мотивації студентів вузу – зовнішній і внутрішній. Внутрішній джерело – це соціальні і пізнавальні потреби, інтереси, установки, стереотипи, еталони, що впливають на успішність самовдосконалення особистості, на її самореалізацію, самоствердження в будь-яких видах діяльності. У цих випадках рушійна сила активності – прагнення до ідеального зразка власного “Я” і відчуття невідповідності з реальним “Я”. Зовнішніми джерелами навчальної мотивації студентів, їх особистісної активності служать обставини, в яких проходить життя і діяльність конкретної людини. Сюди слід включати і вимоги, і набір можливостей, і очікування.
Суть вимог – дотримання норм поведінки, діяльності і спілкування в соціумі. Очікування можна трактувати як мотивацію студентів до навчання щодо ставлення суспільства до освіти, оскільки це є нормою поведінки, і студент повинен прийняти це як даність, що допоможе йому в подоланні труднощів у навчальному процесі. А можливості створюються об’єктивними умовами, які необхідні для того, щоб навчальна діяльність просувалася широко і потужно. Тут рушійна сила – прагнення до суспільних вимог, яким реальний рівень знань студента поки що не відповідає.
Класифікація мотивів
Для вивчення мотивації студентів створено безліч класифікацій, де мотиви рознесені по значущості або за ознаками однорідності за відповідними групами. Наприклад: соціальні мотиви, коли з’являються усвідомлення і прийняття значущості навчання, потреби до розвитку світорозуміння і становленню світогляду. Це можуть бути пізнавальні мотиви: інтерес і прагнення до отримання знань, коли навчальний процес приносить задоволення. І, звичайно ж, особистісні мотиви відіграють важливу роль: авторитетна позиція на курсі, персоналізація, самоповагу і навіть честолюбство – все йде в хід.
Методики мотивації студентів спрямовані на навчальний процес, і тому перші два види використовуються практично завжди, особисті мотиви у цих випадках враховуються рідко. А даремно, тому що це явно наблизило б результат, оскільки оцінка викладача і реакція оточуючих дуже допомагає. Успішність студентів значно підвищується, якщо в розрахунок береться все – результат настільки ж важливим, наскільки важливий процес. Пізнавальна і соціальна мотивації сприяють підготовці студентів з професійного боку, вони ефективно формують навички, шліфують вміння, а знання поглиблюють. Однак методики мотивації студентів повинні брати до уваги і особистісні мотиви.
Інший підхід до класифікації мотивів
Дуже добре відповідає поставленому завданню класифікація Д. Якобсона, де окремо представлені мотиви, пов’язані з ситуаціями поза навчальної діяльності. Це мотивація професійного вибору узкосоциальная (негативна): ідентифікація з батьками або іншими поважними людьми з оточення, коли вибір обумовлений тим, що студент не хотів зазнати невдачі, а також брати на себе відповідальність за самостійне рішення, іноді йому диктувала вибір звичайне почуття обов’язку. Та формування мотивацій студентів у цьому ключі представлено дуже широко.
Сюди ж відноситься мотивація загальносоціальна: якщо студент відповідальний, він прагне до успішного навчання, щоб згодом приносити суспільству користь. Інша іпостась – прагматична мотивація, коли до діяльності спонукає престиж професії, можливість соціального зростання і матеріальні блага, які професія в майбутньому принесе. Розвиток мотивації студентів до навчальної роботи теж включає в себе різні спонукання:
- Це пізнавальна мотивація, якщо студент прагне до отримання освіти, охоче вбирає в себе нові знання, оволодіває вміннями і навичками.
- Професійна мотивація обумовлена інтересом до майбутньої професії, її змістом. Тоді з’являється творчий підхід, і можливості збільшуються, тому що є впевненість у наявності власних здібностей, які обов’язкові в даній професії.
- Дуже сильні в підвищенні мотивації студентів і мотиви особистісного зростання, коли в основі навчання лежить бажання самовдосконалення і саморозвитку.
Для підготовки до майбутньої професії важливіше всіх мотиви, пов’язані з навчанням, і загальносоціальна мотивація, а прагматична і узкосоциальная найчастіше чинять негативний вплив на навчання.
Для педагогів
У методиці навчальної мотивації студентів використовується і класифікація, виконана Б. Б. Айсмонтансом, яка відноситься до діяльності викладачів, спрямованої на дані проблеми. Превалюють в роботі вчителя мотиви повинності, на другому місці – зацікавленість і захопленість дисципліною, яку вони викладають. І, нарешті, спілкування зі студентами – це теж повинно входити в обов’язковий режим викладацької роботи, щоб діагностика мотивації студентів була постійно під контролем.
Навчальна мотивація – складна структура, що включає в себе і внутрішню, і зовнішню, її характеризують стійкість зв’язків безпосередньо навчальної діяльності та рівня інтелектуального розвитку. Успіхи в навчанні залежать не тільки від здібностей студента, які він одержав від природи, але більшою мірою – від мотивації. Потрібно визнати, що обидва ці компоненти тісно взаємопов’язані.
Сьогоднішні проблеми
Сформована сучасна ситуація до межі загострила проблему якісної підготовки фахівців. Вона є проблемою першорядної уваги серед всіх інших на сьогоднішній день. Потрібно розвивати пізнавальну активність і творчі здібності студентів, що робити дуже складно, оскільки занадто багато накопичилося неприємних моментів у цьому самому вузькому місці педагогіки. Професійна мотивація – рушійний чинник розвитку особистості, оскільки без формування її на найвищому рівні неможливо ефективно розвивати країну, в тому числі і її економіку. А високих професіоналів рік від року стає все менше буквально у всіх галузях народного господарства.
Проблема з найактуальніших, оскільки мотиваційна сфера у розвитку фахівця визначає не тільки його внутрішнє і зовнішнє стан, але й підхід до виконання свого боргу перед суспільством. Мотивація студентів відіграє найважливішу роль в організації навчального процесу, це одна з найскладніших педагогічних завдань, яке вирішується з різних причин все більш повільно або не вирішується зовсім. Управляти мотиваційними процесами викладачам важко саме тому, що престиж педагогічної діяльності в останні десятиліття знаходиться на виключно низькому рівні. Доводиться створювати якісь умови для того, щоб студент розвивав внутрішні мотиви, яким чином цей процес стимулювати.
Не можна в усьому звинувачувати той величезний обсяг інформації, який обрушується на молоді і не до кінця зміцнілі уми, винна, швидше, соціальна політика держави, особливо в освітній сфері. Хоча, звичайно, медіа-соціальні мережі, наприклад, серйозно заважають мотивувати студентів до навчального процесу, до систематичної роботи, до пошуку серйозної інформації. Інтернет – величезний світ, де можна отримати об’ємні знання на будь-яку наукову тему, однак студенти розглядають картинки з котиками і жахливо неграмотно пишуть коментарі. Йде пошук способів, як мотивувати студентів, щоб Інтернет допомагав здобувати знання, а не віднімав їх. Цим і займаються педагоги, психологи і суспільство в цілому, але потрібно визнати, що поки не виходить.
Проблема активності
Це теж проблема актуальна. Потрібні нові форми і методи навчання студентів, щоб активізувати їх ставлення до навчальної діяльності. Але перш за все необхідно провести критичний аналіз існуючих. Адже часто все навчання спирається на те, що студент відтворює, запам’ятовуючи лише певне коло фактичного матеріалу: “від сих до сих”. Потрібна творча активність, бажання заглядати на десять сторінок вперед. Тут ролі викладача і студента повинні бути якісно переглянуті. Потрібні партнерські відносини, щоб зробити студента дійовою особою. Інакше педагог не зможе навіть діагностувати мотивацію студента або відсутність її.
А знати те, що рухає студентом, які мотиви спонукають його до дій, викладач зобов’язаний, щоб розробляти і реалізовувати ефективну систему методів управління мотивацією під час навчального процесу. Головним завданням є правильна організація діяльності студента, в тому числі і неучебной, щоб максимально сприяти розкриттю внутрішнього потенціалу особистості. Однак структура такої мотивації – і професійної, педагогічної – для підготовки спеціаліста поки не тільки не вивчена, вона ще не збудована. Стратегія професійної освіти сьогодні повинна забезпечувати посилення мотивації до професійної діяльності, стимулювати творчий потенціал, розвивати інтелектуальні, емоційні, духовні й вольові якості студентів.
Мотиваційна сфера
Вивчати навчальну мотивацію необхідно, щоб виявити реальний рівень і можливі перспективи, зони впливу на розвиток студента, якому вкрай потрібно вказати нові цілі і позначити основні потреби, саме тоді і проявляться процеси взаємозв’язку між громадським пристроєм і формуванням світоглядних категорій особистості. Розглядати необхідно всі без винятку етапи розвитку мотиваційних складових, оскільки результати завжди різні, вони залежать від багатьох факторів: мотивів пізнавальних і соціальних, від рівня життя, від ієрархії навчального співтовариства, коли безпосередні спонукання підпорядковані свідомим, довільним їх форм.
Спонукання мають гармонійно взаємодіяти між собою, бути стабільними, стійкими і обов’язково позитивно забарвленими, орієнтуватися на тривалі перспективи часу, бути дієвими і реально впливати на поведінку. Саме тоді і вийде зріла форма професійної мотивації. В даний момент у більшості студентів-першокурсників внутрішня мотивація переважає, далі це число знижується, але зберегли в собі цей внутрішній стрижень не втрачають з виду поставлені цілі, незважаючи на вплив численних зовнішніх чинників.
Становлення мотивації
Особливості становлення мотивації у кожного студента є індивідуальним процесом, вони буквально неповторні, і тут завдання педагога – знайти якийсь загальний підхід, виявити всі складні і навіть суперечливі шляхи професійної мотивації, щоб спрямовувати її хід. Насамперед необхідно розвивати пізнавальний інтерес, оскільки без такого плану активності нічого досягти неможливо. Тому в навчанні кращим підходом є систематичний моніторинг порушення, розвитку і зміцненню пізнавального інтересу. Це основа мотивації, що діє потужно і як засіб виховання студента, і як засіб підвищення якості навчання.
Конкретні рекомендації розробляються, доводяться до навчальних закладів і реалізуються. На чолі кута стоять вдосконалення самостійної роботи. Дуже багато залежить від самого викладача, від його сили навчального впливу. Підвищують пізнавальну активність і зміст матеріалу, який належить засвоїти (і тут як ніде необхідна навчальна мотивація), надихає і сам процес роботи з новим матеріалом, де можна вводити в дію резерви якостей особистості як студента, так і викладача.
Формування особистості
Мотивація студентів до навчання – це переслідування цілей і опора на цінності професійної освіти, перспектива задоволення потреб особистості, соціуму і держави. Саме це і зумовлює всі поточні зміни в освітньому процесі, в тому числі і в мотиваційній сфері. Особистість студента за час навчання повинна стати высокомотивированной, щоб працювати і жити в постійно мінливих умовах економічних і соціальних.
Проте все складніше стає дослідити специфіку цієї сфери, її структура стрімко ускладнюється, і це не сприяє хорошому освоєння професії в цілому. Пріоритетними стають інтереси особистості, а не колективу, становлення ерудиції і компетентності, а не почуття обов’язку і честі. Потрібно підвищувати загальну культуру і розвивати творче начало. Студент повинен бути активним суб’єктом у соціумі.
Рівень професійної мотивації показує включеність студентів у навчальний процес, саме це і показує, що вони задоволені вибором професії. Вивчати стан пізнавального інтересу потрібно постійно, на всіх етапах розвитку особистості, співставляючи отримані дані з соціальними мотивами, з ієрархічної мотиваційною сферою. По узгодженості і гармонійному співіснуванні різноманітних мотивів, стабільності і стійкості з’явився ефекту, дієвості мотивації можна зробити висновок про те, наскільки високий рівень пізнавальної активності.
