Перехідний етап і початок прогресу
Історія науки СРСР бере свій початок з перших місяців правління радянської влади. Тоді для інтелігенції стало зрозуміло, що науково-культурні галузі опинилися на новому етапі розвитку. При Миколі II, як і при його попередниках, до науки ставилися як до чогось другорядного, филантропическому. Тільки з приходом соціалізму наука в СРСР 20 років придбала важливе державне значення.
Першим ділом було прийнято рішення створити у стислі терміни необхідну кількість дослідних інститутів. Наука і освіта в СРСР переслідували мету пошуку нового і відкриття невідомого, в той час як в імперській Росії її завдання полягало в поповненні кадрового резерву інженерів і професорсько-викладацького складу. В умовах відсутності кваліфікованого персоналу і розвивати виробництво було неможливо, тому радянська влада запропонувала абсолютно нову точку зору на роль науково-технічних досліджень в житті держави.
Протягом декількох років була створена мережа спеціальних наукових установ. Першим став московський Фізичний інститут, керівником якого був П. П. Лазарєвим. Слідом було засновано вищий навчальний заклад Центральний аерогідродинамічний інститут на чолі з Н. Е. Жуковським і С. А. Чаплыгиным, потім відкритий столичний Всесоюзний електротехнічний інститут. Галузеві дослідні центри почали з’являтися у великих регіонах. Факультети ґрунтознавства, біології, геології, хімії утворювалися при діючих інститутах.
Розвитку науки і техніки в СРСР сприяло щедре фінансування держави, зацікавленої у зміцненні зв’язків з народногосподарськими підприємствами. Для реалізації запитів держави важливим було створення сполучного економічної ланки. Іншими словами, радянської влади вдалося об’єднати наукові уми і економіку єдиною метою – розвитком та підняттям країни, прагненням до підвищення рівня життя громадян.
