Модель вітчизняної науки: загальні положення
Стрибок у науці і культурі СРСР, який стався за період існування цієї держави, складно переоцінити. У той же час організаційна сторона вітчизняної науки мала свої недоліки:
- орієнтованість потужного наукового комплексу переважно на реалізацію програм по обороні, нарощування воєнної могутності держави;
- відсутність технологій подвійних стандартів, які дозволили б використовувати досягнення оборонної промисловості в цивільних виробничих галузях;
- децентралізація наукового співтовариства, роз’єднаність;
- пріоритет великих спеціалізованих наукових установ в галузевих секторах науки, які вимагали використання величезної кількості ресурсів;
- невідповідність фінансування науково-дослідних інститутів народно-господарських потреб в науково-технічних розробках;
- державна форма власності науково-дослідних установ;
- ізольованість від світового наукового співтовариства.
Періодом занепаду радянської науки прийнято вважати кінець 80-х років. З моменту прийняття постанови ЦК КПРС про переведення науково-дослідних інститутів на самостійне фінансування, яке було прийнято у 1987 році, почалася криза. Будь праці вчених визнавалися продуктом інтелектуальної діяльності і оплачувалися, як і будь-який інший товар. Наукове співтовариство перейшло до оплати науково-технічної продукції на договірних засадах, при цьому ніякої підтримки з боку держави не було. Радикального оновлення вимагало обладнання, приміщення, кадровий потенціал. В останні роки існування СРСР експерти відзначали, що стан технологічного базису народно-господарських галузей значно поступався західним країнам.
