За що несе відповідальність ЦФО?
Російські підприємці в більшості своїй переконані, що бюджетування і управлінський облік відносяться до компетенції, повноважень фінансового департаменту. Стало бути, центр відповідальності, фінансова структура підприємства — чисто фінансові поняття. Це повною мірою пояснює те, що формуються компаніями самостійно економічні структури часто існують і розвиваються окремо від реального світу. Іншими словами, вони рясніють «віртуальними» ЦФВ, які виконують тільки облікові функції. Варто зауважити, що створюються центри відповідальності не в цілях управління, а для обліку. Такий розклад можна назвати цілком природним: фінансовий департамент та здійснює облік. Управління — в першу чергу прерогатива генерального директора.
Для того, щоб фінансова структура організації існувала в якості інструменту бюджетного управління, кожен центр фінансової відповідальності зобов’язується виступати не тільки матеріальною категорією. Він повинен бути живим, іншими словами, під ЦФО слід розуміти конкретного співробітника фірми, як правило, керівника підрозділу. Саме він займається управлінням реальними процесами, що протікають в бізнесі. Необхідно знати, що оцінка виходів того чи іншого бізнес-процесу здійснюється за допомогою відповідних фінансових показників. Важливо, що відповідальність у даному випадку розуміється як обов’язок і можливість управління бізнес-процесами, які формують фінансовий показник. За останній же несе відповідальність ЦФО.
Так, загальноприйнята класифікація ЦФВ, які складають структуру фінансової діяльності, стає зрозумілою і прозорою. Причому бажання формувати принципово нові різновиди центрів відповідальності само собою відпадає. Якщо розглядати це бажання як самостійну категорію, то воно цілком невинно. Проте саме така практика, насамперед, призводить до того, що керівництво підрозділів в організації відповідає за показники економічного плану, якими не може керувати. При цьому найбільш важливі фінансові результати залишаються без нагляду взагалі.
Слід мати на увазі, що подібний розподіл відповідальності так чи інакше призводить до психологічно очевидним підсумками: якщо реальних можливостей управління конкретним бізнес-процесом немає, а відповідальність за той чи інший показник є розрахункової, то керівництво буде намагатися управляти самим показником, проте виключно «на папері».
