Розібратися в сутності педагогічного процесу не завжди буває просто, незважаючи на те, що кожен з нас, так чи інакше, стикається з ним у житті, виступаючи як об’єктом, так і суб’єктом. Якщо розглядати це широке поняття у всій цілісності, то доведеться зупинитися на ряді моментів. Мова йде про принципи, структуру, функції, специфіку процесу педагогічної взаємодії і в чому іншому.

Розвиток наукових уявлень про педагогічному процесі

Досить довгий час дослідники дотримувалися позиції протиставлення двох найважливіших процесів розвитку особистості людини – навчання і виховання. Приблизно в XIX столітті ці уявлення стали змінюватися. Ініціатором став В. Ф. Гербарт, який стверджував, що ці процеси нероздільні. Виховання без навчання порівнянно з метою без засобів її досягнення, тоді як навчання без виховання є використання засобів без мети.

Глибоко розвинув цю гіпотезу великий педагог К. Д. Ушинський. Звертаючись до ідеї цілісності педагогічного процесу, він говорив про єдність навчального, адміністративного та виховного елементів.

Згодом внесок у розвиток теорії внесли С. Т. Шацький А. С. Макаренко, М. М. Рубінштейн.

Черговий сплеск інтересу до проблеми виник в 70-х роках XX століття. М. А. Данилов, В. С. Ільїн продовжили дослідження цієї теми. Сформувалося кілька основних підходів, але всі вони зводяться до ідеї цілісності та системності освітнього процесу.

Сутність поняття «педагогічний процес»

Досить складно вибрати універсальне визначення. У педагогічній літературі їх можна зустріти кілька. Але при всіх нюансах більшість авторів сходяться в тому, що в поняття сутності і функцій педагогічного процесу входить свідомо організоване взаємодія педагогів і учнів, спрямований на розв’язання освітніх, виховних, розвиваючих завдань. У цьому зв’язку виділяються поняття педагогічної задачі і ситуації.

Основним законом процесу навчання і виховання визнають необхідність передачі соціального досвіду від старшого покоління до молодшого. Форми і принципи цієї передачі звичайно прямо залежать від рівня суспільно-соціального розвитку.

Дивіться також:  Непорушність — це? Тлумачення слова і синоніми

Ефективність педагогічного процесу багато в чому пов’язана з особливостями матеріальних, соціальних, психологічних умов, у яких він протікає, а також характеру взаємодії педагога та учня, внутрішніх стимулів і здібностей останнього.

Основні компоненти педагогічної системи

Сутність і структура педагогічного процесу визначаються, виходячи з того, що останній відрізняється чіткою системою. Вона включає в себе ряд впливів і компонентів. До перших відноситься виховання, розвиток, навчання, формування навичок і вмінь. Компонентами педагогічної системи виступають:

  • педагоги;
  • цілі виховання і навчання;
  • учні;
  • зміст процесу навчання;
  • організаційні форми педагогічної практики;
  • технічні засоби навчання;
  • формат управління навчально-виховним процесом.

При зміні компонентів змінює свої властивості вся педагогічна система. Багато залежить від принципів їх комбінування. Оптимальність функціонування педагогічної системи характеризується:

  • досягненням учням максимально можливого, з урахуванням його здібностей, рівня розвитку;
  • створенням умов для саморозвитку всіх учасників освітнього процесу.

Сутність, принципи педагогічного процесу

У педагогічних дослідженнях виділяють ряд характеристик, пов’язаних з системою навчання та виховання. Їх також можна віднести до принципів педагогічної взаємодії:

  • взаємозв’язок практичної діяльності і теоретичної спрямованості педагогічного процесу;
  • гуманність;
  • науковість (співвіднесення змісту освіти з рівнем науково-технічних досягнень);
  • використання індивідуальних, групових і фронтальних методів навчання;
  • систематичність і послідовність;
  • принцип наочності (одне з «золотих правил» дидактики);
  • гнучке поєднання педагогічного управління і самостійності учнів;
  • принцип естетизації, розвиток почуття прекрасного;
  • пізнавальна активність учнів;
  • принцип розумного ставлення (баланс вимог і заохочень);
  • посильность і доступність змісту навчання.

Основні аспекти цілісності

Сутність цілісного педагогічного процесу не може бути зведена до якійсь одній характеристиці з-за різноманіття взаємозв’язків між її компонентами. Тому прийнято розглядати його різні аспекти: операційно-технологічний, цільовий, змістовий, процесуально-організаційний.

У змістовному плані цілісність забезпечується за рахунок врахування соціального досвіду при визначенні освітніх цілей. Тут виділяють декілька ключових елементів: знання, навички та вміння, досвід творчої діяльності і усвідомленість, розуміння сенсу виконання дій. У рамках педагогічного процесу повинні поєднуватися всі ці елементи.

Дивіться також:  Явище Всесвітнього тяжіння. Наведіть приклади прояву сили тяжіння

Цілісність в організаційному плані залежить від:

  • поєднання змісту навчання і матеріально-технічних умов його засвоєння;
  • особистісного (неформального) взаємодії педагога і учнів;
  • формату ділового спілкування в рамках освітнього процесу;
  • ступінь успішності самостійного освоєння знань учнями.

Операційно-технологічний аспект стосується внутрішньої цілісності та збалансованості всіх вищеназваних елементів.

Етапи побудови

Сутність закономірностей педагогічного процесу передбачає виділення декількох стадій або етапів у ході організації освітньої та розвиваючої діяльності.

В рамках першого, підготовчого етапу, вирішується кілька ключових завдань:

  • цілепокладання (формулювання очікуваних результатів);
  • діагностика (аналіз психологічних, матеріальних, гігієнічних умов педагогічного процесу, емоційного настрою і особливостей учнів);
  • прогнозування освітнього процесу;
  • проектування його організації.

Далі йде основний етап:

  • оперативний контроль з боку педагога;
  • педагогічна взаємодія (роз’яснення завдань, спілкування, використання намічених технологій і прийомів, стимулювання учнів і створення комфортної атмосфери);
  • зворотний зв’язок;
  • корекція діяльності учасників у випадку відхилення від поставлених цілей.

В рамках заключного етапу здійснюється аналіз досягнутих результатів і самого освітнього процесу.

Форми організації

Сутність педагогічного процесу безпосередньо розкривається у рамках визначених організаційних форм. При всьому різноманітті способів організації освітньої діяльності, базовими залишаються три основні системи:

  • індивідуальне навчання;
  • класно-урочна система;
  • лекційно-семінарські заняття.

Вони відрізняються охопленням учнів, ступенем їх самостійності, поєднання групових та індивідуальних форм роботи, стилем управління педагогічним процесом.

Індивідуальне навчання практикувалося ще в первісному суспільстві в ході передачі досвіду дорослого дитині. Потім вона трансформувалася в індивідуально-групове. Класно-урочна система передбачає регламентований режим місця і часу проведення, складу учасників. Лекційно-семінарська система використовується, коли учні вже володіють деяким досвідом навчально-пізнавальної діяльності.

Педагогічна взаємодія і його види

Сутність виховання як педагогічного процесу полягає в тому, що в ньому обов’язково беруть участь і педагог, і учень. І ефективність процесу і результату залежить від активності обох сторін.

Дивіться також:  Що таке порушення: тлумачення слова, синоніми

Між суб’єктом і об’єктом виховання в ході педагогічної взаємодії виникають такі види зв’язків:

  • організаційно-діяльнісні;
  • комунікативні;
  • інформаційні;
  • управлінські.

Вони перебувають у постійному взаємозв’язку. Одночасно процес будується на широкому спектрі взаємодії: «педагог – учень», «учень – колектив», «учень – учень», «учень – об’єкт засвоєння».

Навчання як елемент педагогічного процесу

Згідно з класичним визначенням, навчання — це процес пізнання, керований педагогом. Воно виступає одним із двох ключових елементів двоїстої сутності педагогічного процесу. Другим залишається виховання.

Навчання характеризується цільовою спрямованістю, єдністю процесуальної та змістовної сторін. Принциповим моментом є напрямна позиція педагога в цьому процесі.

Навчання передбачає обов’язкову комунікативну складову та діяльнісний підхід, що забезпечує міцне засвоєння знань. При цьому учень не просто запам’ятовує інформацію, але й освоює традиційні методи навчально-пізнавальної роботи: вміння ставити завдання, вибирати способи її рішення, оцінювати результати.

Важливим компонентом при цьому є ціннісно-смислова позиція учня, його готовність і прагнення до розвитку.

Функції навчання

Сутність педагогічного процесу полягає в його спрямованості на всебічне пізнавальний та творчий розвиток учня. Ця установка визначає основні функції навчання (освітню, розвиваючу, виховує).

На думку В. о. Краєвського, перша пов’язана зі збільшенням обсягу знань, друга – з ускладненням способів і прийомів засвоєння, третя – з вибудовуванням соціальних відносин у ході процесу.

Освітня функція передбачає формування міцної системи знань і умінь, системного розуміння причинно-наслідкових зв’язків.

В кінцевому підсумку учень повинен вільно оперувати знаннями, мобілізовувати наявні в разі необхідності, набувати нові, використовуючи відповідні навички навчально-пізнавальної роботи.