У минулому, коли ще не придумали DVD-плеєри, а мультфільми показували тільки по телевізору (і то не цілий день), саме діафільми були однією з найулюбленіших дитячих розваг. Що таке діафільми і що вони означали для радянських дівчаток і хлопчиків? Спробуємо розібратися і позгадувати.
А що ви знаєте про них?
Що таке діафільми? А це така плівка, на якій послідовно розміщували кадри якогось оповідання чи цікавої казки. По-іншому можна сказати, що діафільм — це такий набір слайдів на прозорій плівці, який у минулому двадцятому столітті був подібний до сьогоднішньої презентації PowerPoint.
Ці плівки вставляли в спеціальний прилад з лампою – фільмоскоп. Зображення зі слайдів могли проектуватися на білий екран на стіні. У типового діафільму було приблизно тридцять або сорок слайдів з підписами. До кінця минулого століття радянські діафільми були широко поширені в освітніх установах величезної Країни Рад, поки їх не витиснули відеомагнітофони, DVD-програвачі та медиапроекторы.
Якщо говорити науковою мовою, то такі слайди називалися диапозитивами. Звідси і слово «діафільм», в якому грецька приставка «діа-» означає «через, крізь», а «фільм» — власне, і означає фільм.
В ті часи про те, що таке діафільми, знав кожен дитина. На сьогоднішній день діапозитиви являють собою музейну рідкість і предмет інтересу колекціонерів, вони стоять в одному ряду з котушкові магнітофонами і грамплатівками.
Як це працює?
Отже, ми вже з’ясували, що в диафильме декілька слайдів — кадрів. Під кожним кадром перебував текст до нього. Трохи пізніше в продажі з’явилися діафільми без тексту, але зі звуковим супроводом. Подібні діафільми продавали в радянський час з грамплатівками або аудіокасетами до них. Ось таким нехитрим чином, переходячи від одного зображення до іншого, глядачі і дивилися (і читали) казку.
У плівки діафільму досить вузенька (ширина її всього лише 35 мм) «талія», кадри на ній неозброєним оком видно не дуже добре.
Так от, оскільки розглянути що-небудь на плівочці було практично нереально, для того, щоб подивитися діафільми для дітей, проектор в якості спеціальної апаратури був необхідний.
Плівочку діафільму треба було вставити в спеціальну рамку. Використовуючи коліщатко збоку, можна було прокрутити плівку вперед і назад. Діафільм проходив по спеціально підготовленим санях, розташованим між об’єктивом і лампою, завдяки чому на стіні з’являлася статична картинка. Як правило, для того, щоб здійснити перегляд, потрібний екран або біле простирадло (це якщо дія відбувалося вдома, в колі сім’ї).
Темрява — друг радянських діточок
Як можна подивитися діафільми? Що таке, вже розібралися. А раніше, щоб подивитися такий фільм, збиралася вся родина. Треба сказати, що в диапроекторе перебувала спеціальна дуже яскрава лампа і попереду лінза, збільшує зображення на плівці. Коли на білу стіну направляли діапроектор, картинка була вже досить великий, і можна було побачити все, зображене на слайді. До речі, і розмір можна було налаштувати, навіть на всю стіну. Якщо ж стінка була кольоровий (шпалери-то могли бути в квіточку або смужку), то вішали білу випрасувана простирадло.
Між іншим, для тих, хто не застав це диво техніки діточок сімдесятих і вісімдесятих, треба дати маленьке пояснення: якщо в кімнаті було світло, то зображення на стіні виходило зовсім блідим, або його зовсім не було видно. Тому дивилися діафільми в темряві, вечорами або завішували щільно вікна днем.
Не тільки для розваги, але і для навчання
Ті, кому за 35, ще добре пам’ятають, що з перегляди діафільмів колись були справжнім сімейним ритуалом. Зазвичай всі чекали, коли настане вечір, на вулиці стане зовсім темно. На стіну акуратно вішали простирадло і чари починалося.
До речі, могли і розділити обов’язки: наприклад, дочка або син крутили колесо проектора, а мама або тато з виразом розглядали казку. Прочитавши текст під одним кадром, дорослі давали сигнал для переходу до наступного.
В наші дні дитячий діафільм — це щось історичне, як патефон. Пішли в минуле такі кольорові слайди. Хоча у декого напевно збереглися колекції улюблених фільмів і мультиків в баночках з діафільмами. І давно виросли дорослі ще, напевно, пригадують, як у свої дитячі роки вони обмінювалися один з одним пленочками.
Треба зазначити, що така технологія не забута і досі. Діафільми застосовують і в навчальних цілях, тому що вони бувають не тільки розважальні, але і навчальні. Діапроектори використовуються для того, щоб демонструвати на плівці окремі кадри (це необхідно на лекції у школах та інститутах). Плівки, на яких є лише один кадр, носять назву діапозитив.
