Стенфордський тюремний експеримент
Самим відомим соціологічним дослідженням, мабуть, є саме цей. За нього навіть були написані повісті та знято два фільми. Для чого він був потрібний? Його провели, щоб знайти причини конфліктів в морській піхоті США і виправних установах тієї ж країни. Заодно метою було вивчити важливості ролей у соціальних групах і поведінку.
Експериментатори набрали групу з двадцяти чотирьох чоловіків психологічно і фізично здорових. Всі учасники були зареєстровані в «психологічному дослідженні тюремного життя» і отримували за це 15 доларів на добу.
За допомогою випадкового вибору відібрали половину чоловіків, які стали в’язнями. Інша частина виконувала роль тюремних охоронців. Локацією для експерименту став підвал психологічного факультету Стенфордського університету. Там було створено подобу в’язниці.
Ув’язнені отримали звичайні інструкції тюремного життя, включаючи правило носіння форми і збереження порядку. Щоб все було максимально правдоподібно, укладених заарештовували у власних будинках. Що стосується охоронців, то їм було заборонено фізично впливати на підлеглих, але тим не менше вони повинні були контролювати порядок в імпровізованій в’язниці.
Перший день пройшов мирно, але вже на другий охоронців чекало повстання. Укладені забарикадувалися в камерах і ніяк не реагувала на оклики і вмовляння. Як і передбачалося, охоронці дуже швидко вийшли з себе і почали ділити укладених на поганих і хороших. Природно, що послідували покарання і навіть публічні приниження.
Що ж стало підсумком такого соціального експерименту? Мало того, що суспільство виступив проти подібних досліджень, так і за кілька днів охоронці почали демонструвати садистські нахили. Про ув’язнених можна сказати, що вони впали в депресію і виявляли ознаки важкого стресу.
