Похідні фенотіазину: класифікація, застосування, побічні ефекти

Фармакологічну дію

Серед препаратів-похідних фенотіазину отримані ліки, що володіють таким ефектом:

  • антигістамінний;
  • спазмолітичний;
  • антипсихотичний;
  • седативний;
  • антидепресивний;
  • гіпотермічний (зниження температури тіла);
  • антиаритмічний;
  • судинорозширювальний;
  • протиблювотний;
  • посилення активності інших коштів: знеболюючих, протисудомних і снодійних препаратів.

Завдяки м’якому характеру седативного впливу такі ліки отримали назву транквілізаторів (від лат. tran-quillns – тихий, спокійний). З розробкою засобів цієї групи у лікарів з’явилася можливість втручатися в психічні процеси людини. Основний механізм їх дії полягає у блокуванні впливу адреналіну на ретикулярну формацію головного мозку. У цьому процесі задіяна система гіпофіз – кора наднирників.

Першим препаратом, який отримав широке поширення, став “Аміназин”. Через 10 років після його отримання ним користувалися вже близько 50 мільйонів осіб. Всього було синтезовано близько 5000 похідних фенотіазину. З них у терапевтичній практиці активно використовується близько сорока.