Похідні фенотіазину: класифікація, застосування, побічні ефекти

Аліфатичні похідні

До аліфатичних похідним фенотіазину відносять такі препарати, як:

  • Хлорпромазину гідрохлорид (торгові назви – “Ларгактил”, “Аміназин”, “Плегомазин”).
  • Левомепромазин (“Метотримепразин”, “Тізерцин”, “Нозинан”).
  • Алимемазин (“Терален”, “Тералиджен”).
  • Піпортіл (“Пипотиазин”).
  • Пропазин (“Промазин”).

Одним з найбільш широко застосовуються препаратів цієї групи є “Хлорпромазин”. Він надає наступну дію:

  • антипсихотична (знижує марення, галюцинації у хворих на шизофренію, зменшує агресивність);
  • седативний (усунення афекту, зменшення рухової активності, зняття гострих психозів);
  • снодійне (у великих дозах);
  • анксіолітичну (зниження страху, тривожності, напруженості);
  • протиблювотний (іноді застосовується для усунення важкої блювоти);
  • протиалергічну (блокування гістамінових рецепторів);
  • міорелаксуючу (розслаблення м’язів);
  • гіпотермічну (зниження температури тіла за рахунок придушення центру терморегуляції в гіпоталамусі);
  • посилення наркозу, снодійних та інших препаратів, що пригнічують ЦНС.