Інтуїція
Формування пізнавальних здібностей проходить ще один етап. Це отримання інтуїтивної інформації. Для цього людина керується несвідомими, інстинктивними процесами. Інтуїція не може ставитися до почуттєвого сприйняття, проте вони можуть бути пов’язані. Наприклад, чуттєво-сенситивний інтуїцією є твердження, що прямі, що проходять паралельно, не перетинаються.
Інтелектуальна інтуїція дозволяє проникати в суть речей. Хоча сама ідея цього процесу може мати релігійно-містичне походження, так як раніше вона застосовувалася для безпосереднього пізнання божественного початку. У раціоналізмі Нового часу ця категорія визнавалася вищою формою пізнання. Вважалося, що вона оперує безпосередньо граничними категоріями, сутністю самих речей.
Серед основних пізнавальних здатностей у посткласичної філософії саме інтуїція стала розглядатися як спосіб ірраціонального тлумачення об’єктів і явищ. Вона мала релігійне забарвлення.
Сучасна наука не може нехтувати цією категорією, так як факт існування інтелектуальної інтуїції підтверджений досвідом природничо-наукової творчості, наприклад, у працях Тесли, Енштейна, Боткіна і т. д.
Інтелектуальна інтуїція має кілька особливостей. Істина осягається безпосередньо на сутнісному рівні досліджуваних об’єктів, але завдання при цьому можуть вирішуватися несподівано, шляхи вибираються несвідомо, як і засоби їх вирішення. Інтуїція є здатністю осягати істину шляхом її прямого бачення без обґрунтування і доказів.
Така здатність виробилася у людини завдяки необхідності приймати швидкі рішення в умовах неповної інформації. Тому такий результат можна розцінювати як імовірнісний відповідь на існуючі умови середовища. В цьому випадку людина може придбати як істинне, так і помилкове твердження.
Інтуїцію формує декілька факторів, які є наслідком професійної ґрунтовної підготовки і глибокого знання проблеми. Складаються пошукові ситуації, з’являються пошукові домінанти в результаті безперервних спроб вирішити проблему. Це своєрідна «підказка», яку людина отримує на шляху пізнання істини.
