Розповідь про склад і застосування фарбувальних рідин для письма та малювання: туші і чорнила, необхідно розпочати з короткої історії появи того й іншого. Почнемо, звичайно, з туші як з найбільш старого кошти, стійкість якої перевірена тисячоліттями.
Історія появи і застосування туші
Ця фарба з’явилася раніше папірусу і паперу. У стародавніх трактатах Єгипту і Китаю йдеться про використання туші для кращого виділення вибиті в камені написів. Спочатку туш робили з підручного матеріалу: чорна сажа, жир, желатин, мускус і т. д.
З перекладом листа з глини і каменя на папірус в Стародавньому Єгипті з’являється туш, основною складовою частиною якої, як і зараз, є сажа згорілих рослин. Для того щоб фарба залишалася стійкою, краще приклеювалася до папірусу, її змішували з виступаючим на корі соком певних рослин (камеді). Туш знаходять при розкопках, засохлої в баночках або окремо у вигляді бруска (до туші додавали глину-каолін). Такі бруски розтирали в спеціальних ванночках (тушечницах) маточками, змішували з водою.
У Стародавньому Китаї туш була густіша, ніж у Єгипті, тому там писали пензликами, а не паличками. Фарбу в давнину широко використовували і для нанесення малюнків на тіло у вигляді татуювань: на шкіру наносили туш, а потім робили наколки голками, що закріплювало малюнок.
