Історія розвитку
Менеджмент знань охопив бізнес країн Західної Європи, США, Китаю кілька десятиліть тому. Популярність цього напряму свідчить про те, наскільки значущим він вважається у світовій економіці. Стандарти менеджменту знань дійшли і до Росії. І хоча даний інформаційно-економічний інструмент застосовується вітчизняними підприємствами порівняно недавно, вже можна зробити висновок про те, що і в нашій країні цей напрямок є затребуваним.
Перші згадки про менеджмент знань і умінь можна знайти в роботах Платона, датованих IV століттям до нашої ери. Аж до середини минулого століття цей науковий напрям ніяк не розвивалося, жило в «сплячому» режимі. Інтерес до управління знань був піднятий багаторазовими епізодами світової кризи і стали його наслідками радикальними змінами у формах і методах ведення бізнесу. Згодом великі гравці підприємницької сфери прийшли до висновку про те, що саме інформація є головним ресурсом економічного розвитку і процвітання. Всі бізнес-процеси базуються на галузевих знаннях, які збільшують свою питому вагу при формуванні вартості готових продуктів.
По суті, всі сучасні галузі економіки, виникнувшими і широко поширилися за останні десятиріччя, засновані на менеджменті знань. Розвиток фармацевтики, генної інженерії, хімічної промисловості та інших сфер передбачає не тільки виробництво готових продуктів, але і поширення знань про нові властивості хімічних препаратів, способи їх дослідження, патентної захисті та подальшому просуванні.
Окремо варто відзначити галузі, які не роблять ніяких споживчих товарів. Їх діяльність полягає у наданні інформації різними способами – зйомками фільмів, серіалів, наданням медичних та освітніх послуг, проведенням тренінгів, семінарів, а також галузей, де продукти більшою мірою є результатами обробки інформаційних даних (розробка архітектурних проектів, комп’ютерних програм, створення цифрової техніки тощо).
