Тенденції класицизму
На початку 1760-х рр. в творчості Фальконе став простежуватися класицизм. Митець розривався між запитами двору виконувати естетичні та елегантні роботи та власним бажанням створювати повчальні серйозні скульптури. Спочатку риси класицизму були помічені в статуї «Ніжний смуток». Вони ж були характерні для «Пігмаліона і Галатеї» – твору, який в салоні 1763 р. викликало тріумф.
У 1764 р. померла маркіза де Помпадур, і Фальконе втратив свого основного замовника і покровителя. У 1765-му Етьєну виповнилося 49 років, а він так і не був задоволений своєю творчістю. Все життя скульптор мріяв створити монументальний твір, і незабаром йому це вдалося.
«Мідний вершник»
Етьєн Моріс Фальконе втілив свою мрію не де-небудь, а в Росії. За порадою філософа Дені Дідро, з яким митець подружився ще в 1750 р., імператриця Катерина Друга запропонувала йому виконати кінний пам’ятник Петру Першому в Петербурзі. Початковий восковий ескіз скульптор зробив ще в Парижі: герой на коні перескакує через скелю, що символізує подолання перешкоди.
Фальконе хотів створити глибоку за задумом композицію: не тільки пам’ятник володарю, але і монумент всій Петровській епосі; не тільки статую полководцю, але і образ людини, нерозривно пов’язала долю з історією свого народу.
