Під крилом Лемуана
Пізніше у своїх мемуарах Фальконе описував першу зустріч з Жаном-Луї. Коли він постукав у двері, на порозі з’явився невисокий старий у робочому халаті, весь у гіпсі і глині. Етьєн, не кажучи ні слова, простягнув йому свій малюнок. Старий кілька хвилин розглядав зображення, а потім запитав, чи є у хлопця інші роботи і давно він цим займається.
У той же день Етьєн Фальконе був прийнятий в ательє Лемуана помічником. У нього були жахливі прогалини в освіті, але була величезна допитливість і прекрасна пам’ять. Ці якості разом із звичкою до самостійних суджень і філософського осмислення всього, що відбувається посприяли тому, що згодом Фальконе перетворився в одного з найбільш оригінальних майстрів мистецтва.
Однак тоді до цього ще було далеко. Жан-Луї вчив юнака по-старому, давав якомога більше вправ. Тижнями і місяцями Етьєн Фальконе копіював старовинні гравюри, змальовував давньоримські орнаменти, студіював натури, імітував античні бюсти, голови і торси. Разом з Лемуаном молодий скульптор брав участь в оздобленні Версальського парку, і там вперше побачив твори П’єра Пюже, видатного французького скульптора.
Жан-Луї Лемуан до самої своєї смерті залишався близьким другом і вчителем Фальконе, а той, у свою чергу, назавжди зберіг до наставника почуття поваги і подяки.
