В теоретичній поетиці існує така понятійна пара, як форма і зміст. Ці поняття взяті з філософії. Філософи визначають зміст як сутність; літературознавці розуміють під цим словом сам сюжет.
Категорія зміст літературного твору незмінно пов’язана з категорією форми. А форма розуміється як уже готовий твір; як окремий світ, описаний вдалими виразами.
Перш ніж почати писати будь-який художній твір, слід розібратися з теоретичними нюансами цих понять.
Зміст і форма літературного твору
В літературі зміст — це внутрішній образ, сам сенс всього оповідання. Зміст виражається через стиль, через гармонійне поєднання слів, тобто через форму. Ще з часів аристотелівської “Поетики” форма і зміст мислилося авторами як нероздільне діалектичне понятійне єдність.
Тільки сам Аристотель висловлював ці категорії трохи іншими словами. Він визначав два поняття — “як” і “що”. Ці категорії відповідають логічним поняттям суб’єкта і предиката. Форма роману не може існувати без наповнення, і думки автора не можуть передатися читачеві, якщо автор не визначить для них якусь матеріальну базу.
Слово “форма” прийшло з грецької мови і означає — зовнішній вигляд чогось, спосіб. Категорія форми незмінно пов’язане з сукупністю чисто фізичних аспектів матеріального характеру. А зміст пов’язане з поняттям сутності змісту якогось образу.
У Стародавньому Римі поняття “зміст” протиставлялося матеріальних предметів буття. Розмежування цих понять умовно і відображає тільки потреба людини пізнавати. Це суто філософські терміни. І в сучасний світ вони прийшли також як гносеологічні категорії.
Суб’єктивність змісту твору
Коштувати помітити, що форма — це завжди щось об’єктивне. Зовнішня форма художньої літератури це лексика, використовувана автором. Саме на неї поширюється авторське право. Тобто ніхто більше не має права писати ті ж слова у тому ж порядку, що цей відомий автор. Але зміст у тій чи іншій мірі копіювати.
Ось кілька прикладів змісту якого-небудь тексту.
- Зміст наукової праці — концепції та гіпотези. Об’єкт — слова, використані для міркувань і донесення фактів.
- Художній твір. Ідея і композиція — це зміст, авторська мова, діалоги героїв і опису навколишнього світу героїв — це вираз форми.
- Літературний твір педагогічного змісту — ідеї про те, як краще доносити знання, зацікавлювати учнів. Прикладом служить Макаренко Педагогічна поема.
Життєвий матеріал | Зміст | Форма |
Образи головних героїв | Тема і ідея | Авторська мова і мова героїв |
| Композиція | Художні прийоми; використана лексика |
Отже, зміст літературного твору – це сюжет. Хоча композиція твору має свою об’єктивну структуру, і будується за певними законами, але інтерпретувати її читач може по-своєму. Адже два різних людини трактують одну історію двома способами. Так як кожен виходить зі свого досвіду.
Наукові статті, дипломи і дисертації також мають структуру та ідею. Але тут суб’єктивності мало, так як кожна думка підтверджується фактами і логічними побудовами.
Короткі зміст літературного твору
Такі короткі описи економлять час у студентів філологічних вузів. Студент, не читаючи весь обсяг тексту, дізнається основні сюжетні лінії, ключові конфлікти твору та деякі риси характеру головного героя.
Ідейний зміст літературно-художнього твору можна зрозуміти виходячи з короткого опису сюжету. Короткий зміст допомагає сформувати особисту думку студента або учня школи щодо героїв і їх взаємовідносин.
Зміст літературно-художнього твору описується у фабулі. Фабула — це гранично короткий зміст, де сюжетна лінія показана в строгому хронологічному порядку.
Сюжет як основа твору
Отже, твір складається з форми, ідеї автора і композиції. Будується композиція за певним шаблоном. Починається літературний твір завжди з прологу, а закінчується епілогом. Основу композиції всі знають з 8 класу школи:
- Пролог.
- Зав’язка.
- Кульмінація.
- Розв’язка.
- Епілог.
Сюжет твору часто в багатьох історіях схожий. В детективних творах слідчий знаходить вбивцю або грабіжника; роман закоханих в мелодраматичному сценарії закінчується або весіллям, або розставанням і жалем. Але кожен автор наповнює сюжет своїми фарбами, намагається зробити героя цікавіше, дарує читачеві якісь незабутні емоції.
Через сюжет, через трансформацію героя письменник доносить ту думку, яку він задумав ще на початку свого оповідання, як головну.
Йоганн Гете завдання письменника охарактеризував так:
Оволодіти всім світом і знайти йому вираз.
Ось, що значить поєднати форму і зміст. Історія не пишеться просто так, будь-яка розповідь піднімає соціальну або філософську проблематику. І щоб розкрити проблему, потрібно вміти користуватися образними виразами мови і знати, як свого героя зробити близьким читачеві.
Естетика Гегеля. Ідеал і образне вираження
В період розквіту німецької класичної філософії терміни літературної творчості намагався пояснити в рамках свого світобачення Гегель. В його творі “Естетика” поняттям змісту і форми літературного твору філософ приділив особливу увагу.
Гегель помітив – образи творця твору не можуть бути чимось обмеженим. Кожен художній образ повинен виражати закладену в ньому ідею. Характер героя неодмінно позначається на його зовнішності і мови, а в інтер’єрі кімнати повинно відображатися минуле господарів і їх ставлення до матеріального життя.
З цього приводу сам Гегель у своїй “Естетиці”, висунув основне положення:
З’єднання ідеї та образу в їх вільний примиренное ціле.
Погляд М. Бахтіна на форму і зміст
Михайло Бахтін – один з найбільш відомих російськомовних філософів і теоретиків літератури. Його погляди багато в чому визначили хід розвитку російської літератури. В чому полягає його думка щодо питання про зміст і форми літературного твору? М. Бахтін не розглядав форму як просто техніку або стиль письменника.
Форма для нього означає більше спосіб організації сюжету. Літературознавець говорив, що читач повинен не просто читати слова, а естетично переживати прочитаний текст.
Аналіз змісту літературного твору
Аналіз необхідний для більш повного усвідомлення тих питань, які порушує автор. Твори літератури повинні розглядатися з двох сторін. Оцінка дається на відповідність технічним нормам і правилам складання сюжету, і на ступінь розкриття теми.
Аналіз також повинен мати певну структуру.
План критичного аналізу твору наступний:
C. T. Колрідж, англійський поет, критик, говорив про те, що твір талановитого письменника від робіт посереднього відрізняється абсолютною органічністю і цілісністю.
Інший критик Б. Ларін розробив свій метод аналізу – «Досвід аналізу форми». Категорія змісту літературного твору тут максимально розкривається і деталізується.
Аналіз єдності форми і змісту
Окремо розглядається аналіз на єдність змісту і форми літературного твору. Критик цей аспект роману також враховує і аналізує.
Для того щоб написати якісний аналіз твору, рівень знань і умінь в галузі філології і філософії літератури повинен бути високим. А також автор аналізу обов’язково повинен мати чудову критичне мислення.
Зміст літературного твору – це визначення моральної сторони роману. Не тільки стилістика має значення для критика, а й мораль, до якої підводить письменник наприкінці оповідання або роману.
Зміст літературного твору. Сучасний погляд
У сучасній літературі письменники і літературознавці намагаються не використовувати такі терміни як “зміст” і “форма”. Замість них вживаються більш абстрактні поняття — “знак” і “символіка знака”. Однак за своєю внутрішньою суттю ці категорії точно такі ж. Сучасна система понять цілком відповідає поняттям “що” і “як” і у Аристотеля.
Для романів і оповідань не існує лекала, за яким будується сюжет. Зміст літературного твору — це цілком внутрішній світ автора, укладений в якусь лексичну форму, розділений на епізоди і голови. Але все ж писати по інтуїції не можна. Автору-початківцю необхідно знати закони драматичного твору.
Юрій Лотман. Цілісність твору
Юрій Михайлович Лотман самий видатний російський мислитель, літературознавець і культуролог XX століття. Що думав він з приводу ідейного змісту літературного твору?
Ю. Лотман стверджував, зміст – це план архітектора, а форма – вже реалізований план будівлі. І відповідно, будинок не може існувати без плану. План допомагає письменникові структурувати сюжет і створювати літературний твір за всіма канонами драматичного мистецтва.
Читач обов’язково дає моральну оцінку героям твору. Він оцінює їх вчинки, думки і переживання. Співчуття до героя виникне тільки якщо автор зміг створити об’ємного персонажа, не “картонної” тобто безликого. Цілісність твору — це гармонійне поєднання всіх сюжетних ліній воєдино, щоб фабула описувала лише одне цілісне подія. Розв’язка всього конфлікту повинна виходити з фабули. А характер героя повинен відповідати принципам правдоподібності і відповідати описуваного часу і простору.
Як будується сюжет?
Історія дійсно цікава, коли в ній є досить серйозний нерозв’язний конфлікт між героєм і антигероєм або героєм і соціумом. Письменнику необхідно до деталей продумати всі складові сюжет епізоди.
Читач заглиблюється в невідомий йому художній світ твору, щоб простежити за розвитком конфлікту і долею вподобаного йому героя. Зміст літературного твору — це сюжет, але розгорнутий та деталізований.
Щоб побудувати сюжет, необхідно зайнятися побудовою чіткого плану. Для цього слід виписати чітку ідею і тематику майбутнього твору. Потім коротко описати всі віхи сюжету — експозиція, розвиток конфлікту, коли відбудеться кульмінація і що буде після неї.
Обов’язково опрацювати характер головного героя: яким він виглядає на початку оповідання? Які його мотиви? З ким і чому він бореться? Як він змінився в кінці, і радий він сам, і його близькі цих змін у його особистості?
Коли вдасться зв’язати воєдино в плані трансформацію героя, розв’язку його особистої дилеми і розв’язку основного конфлікту усього оповідання, тоді ідея доопрацьована. Тепер можна сідати за написання форми — посудини для ідеї.
Висновки
Отже, єдність змісту і форми літературного твору досягається в процесі детального планування сюжету. При правильному побудові сюжету. Автор чітко знає, які сцени йому потрібні, які діалоги доречні, а які потрібно викреслити.
Категорії форми і змісту розбиралися усіма відомими філософами і літераторами: Аристотелем, Гегелем, Михайлом Лотманом. Ці поняття є основою для побудови гармонійного літературного твору та наукової праці в рівній мірі.
Короткі змісту літературних творів необхідні для розуміння фабули. Прочитавши лише основні характеристики героя і фабулу твору, студент або школяр уже може щось написати про твір в своєму творі. А для починаючого письменника знайомство з фабулою допомагає знайти у вже відомих творах рішення для своїх сюжетів.
