Михайло Євграфович відрізняється гострим сарказмом у своїх творах. Він торкався заборонені у власні часи теми. Однією з них була критика лібералів, яка відображена в “В’яленої воб”, короткий зміст якої представлено нижче.
Коротко про головне
Почнемо з короткого змісту нашого твору. Точніше не нашого, а Салтикова-Щедринского, він же писав цю казку. Так-так, твір заявлено як казка для дорослих дітей. З-за певної іронії та сарказму, властивих письменнику, казка не пройшла російської цензури. Від Салтикова-Щедріна були потрібні жорсткі поправки, а він і не збирався виконувати це. Справа закінчилася тим, що написана у 1884 році казка була опублікована через пару років в Женеві. До російського читача вона дійшла тільки 1937 році в такому вигляді, як бажав письменник.
Про що йдеться?
Якщо ми ознайомимося з коротким змістом “В’яленої вобли” Салтикова-Щедріна, то захопимося її автором. Настільки тонко і влучно він потрапляє в поставлені цілі, висміюючи лібералів.
Жила-була вобла, сама звичайна мешканка підводний. Народилася вона степеневої, цікавість у рибки відсутнє геть. Так би і плавала наша вобла, борознячи простори річок та морів, але одного разу її виловили. Нічого не поробиш, довелося змиритися з такою долею. А потім воблу випатрали і повісили на сонце, щоб просушилась. В такому вигляді вона, загалом-то, і постає перед читачами: висить собі на сонечку, без нутрощів і головного мозку, та про життя міркує.
Насправді, якщо вірити короткого змісту “В’яленої вобли”, головна героїня казки задоволена своєю долею. Можна спостерігати за складнощами здалеку, нікуди не втручаючись. Без мізків і нутрощів, як з’ясовує рибка, жити набагато легше.
Поки вобла висіла, вона набиралася уму-розуму, а як стала в’яленої, так і понесло рибу на проповіді. Стала вобла свою теорію життєву в маси штовхати, а люди й раді-радісінькі. Слухають розповіді риби, справи на місці стоять. Та й навіщо за них братися, коли вобла справа каже: нікуди не лізеш, живеш тихо-мирно, ніхто тебе не чіпатиме. А риба старається, вчить людей життя: обережніше треба бути, ходи собі як п’яний, а з совістю не считайся.
Серед слухачів були й ті, хто шукав справжніх відповідей на свої питання. Згідно короткого змісту “В’яленої вобли” Салтикова, головна героїня таких відповідей не давала. Вона просто разглагольствовала, кидалася порожніми словами, нічого гідного не повчаючи людей.
Чим же закінчилася справа? Тим, що її просто з’їли. Знайшовся негідник, який на очах у натовпу взяв воблу за зябра, зняв з сонечка і, прицмокуючи, вжив в їжу. Думаєте, люди заступилися за прекрасного оратора? Як би не так, її звинувачують у небезпечному лібералізмі і радіють, коли вобла виявляється з’їденої.
Короткий аналіз
З коротким змістом “В’яленої вобли” Щедріна ми розібралися. Тепер залишається здійснити аналіз казки. Загалом-то, нічого складного тут немає: вобла – образ ліберала, ретельно завуальований від цензури. А лібералами в кінці XIX століття звалися ті, хто шукав якогось компромісу з владою. Вони вважалися реформаторами, при цьому не маючи чіткого плану дій. Салтиков-Щедрін терпіти не міг таких людей, викриваючи їх і висміюючи.
Суть лібералізму, за роздумів письменника, – порожня балаканина. Плану дій немає, один суцільний балаканина і виправдання. Кого ж виправдовували ліберали? Трусов, воліють жити за принципом “моя хата з краю”. До речі, про них є окрема казка, звана “Премудрий піскар”. Життя проходить повз, а діяти такий пескарик не хоче, так само як і вобла, яка здатна тільки на розмови. Але шанувальники у неї знаходяться, мало того, вони стають послідовниками в’яленої риби. А все тому, що немає власного внутрішнього стрижня, народ ведеться на красиві слова і обіцянки.
Звичайно, існували і ті, хто боровся з промовами рибини. Але такі мерхнули у сірому натовпі, що не бажає нічого робити і услаждающейся пустими промовами.
Короткий зміст “В’яленої вобли” показує, наскільки іронічно автор ставиться до лібералізму російській. В тексті можна зустріти ласкаве назва риби – воблушка. Але це не показник доброго ставлення Михайла Євграфовича до неї.
Висновок
Ми розібрали казку “В’ялена вобла”, короткий зміст якої представлено в статті. На жаль, проблема її актуальна і понині, коли людей годують казками і обіцянками кращого життя.
