Німеччина: адміністративний поділ, територіальний поділ

Німеччина – велика європейська держава, що знаходиться в центрі і на півночі Європи. Має вихід до Балтійського, Північного моря; південна частина захоплює територію гірської системи Альп. Площа цієї країни – 357 тисяч 409 км2. Число жителів – близько 82 млн, що становить 17-е місце в світі і друге – в межах Європи.

Столицею Німеччини-місто Берлін. Основною мовою визнаний німецький. Серед релігійних віросповідань переважає християнство. Німеччина – важливий економічний центр Європи і всього світу. Тут досить високий рівень життя (5 місце в світі) і обсяг ВВП. В якості грошової одиниці використовується євро. У Німеччині адміністративний поділ досить складне й різноманітне.

Державне пристрій

Німеччина – федеративна держава, що складається з 16 суб’єктів (земель). За типом правління це парламентська республіка. Федеральним канцлером ось вже багато років є Ангела Меркель. Посада президента в Німеччині досить формальна.

Економіка

Незважаючи на відсутність великих родовищ природних ресурсів (за винятком вугілля), економіка цієї держави активно розвивається і є однією з найрозвиненіших у світі. Найбільше значення має промисловість і сфера послуг. Причому близько 54 відсотків економіки складають саме послуги. Роль сільського господарства досить незначна (0,5 – 1,5 % ВВП). По показнику внутрішнього валового продукту країна розташувалася на 5 місці в світі. Попереду неї – тільки США, Китай, Індія, Японія. Відрізняється дуже великим обсягом експорту продукції.

Безробіття в Німеччині становить близько 7 %.

Адміністративно-територіальний поділ Німеччини

Є федеративною державою, що складається з 16 земель: Нижня Саксонія, Баварія, Берлін, Саар, Тюрінгія, Гессен, Бранденбург, Баден-Вюртемберг, Бремен, Мекленбург-Передня Померанія, Гамбург, Рейнланд-Пфальц, Північний Рейн-Вестфалія, Шлезвіг-Гольштейн, Саксонія-Анхальт, Саксонія.

Кожна з них володіє деяким державним суверенітетом, до якого застосовуються принципи міжнародного права.

Рівень суверенітету земель

Щодо самостійності і суверенітету земель немає однозначного трактування. Поняття «федеральна земля» використовується часто, однак в юридичних документах, таких як Основний закон ФРН, дане поняття не застосовується. Там вони не розглядаються в якості адміністративних одиниць країни. Тим не менше кожен з цих суб’єктів земельних має власне представництво в столиці країни – Берліні.

На кожній землі обирається свій законодавчий орган, який називається ландтаг. Виконавчим органом є земельний уряд. Воно включає в себе прем’єр-міністра і міністрів.

Адміністративна структура

Форма адміністративно-територіального поділу Німеччини досить складна. За конституцією ФРН кожна земля країни має повний суверенітет щодо місцевого державного управління. Це призводить до відмінностей в адміністративній структурі різних земель.

Більш дрібної територіальною одиницею є райони. У Німеччині їх 429. З них 313 сільських та 116 міських. Районами-містами є Берлін, Гамбург та інші.

У п’яти землях прийнято поділ території на адміністративні округи, в кожен з яких входить кілька районів.

Ще більш дрібною одиницею територіального поділу є так звані громади. Також їх називають комунами. Там діє система общинного управління. Всього в країні значиться 12 141 громада. Вони знаходяться у підпорядкуванні районів Німеччини. Адміністративний поділ громад відсутня, так як це найменша територіальна одиниця країни.

В окремих землях прийнято об’єднувати кілька громад у так звані амты. Всього в країні їх 252.

Висновок

Таким чином, адміністративний поділ Німеччини – це складний історичний процес, результатом якого стала велика кількість різних земельних адміністративних одиниць. При цьому німці залишаються вірними традиціям і пережитків минулого, і поки не поспішають змінювати громіздку систему районування. Достатня самостійність районів Німеччини може ускладнювати процес управління цією країною.

Адміністративний поділ Німеччини важливо знати туристам, які бажають провести відпустку в цій країні. В іншому воно становить інтерес для істориків, а також для тих, хто переїхав туди на постійне місце проживання.