Пастуша поезія
Буколіки виникли з пісень сицилійських і грецьких пастухів. Їх жанр – середина між епосом і драмою. Вони присвячені поетичного відображення способу життя пастухів, і іноді протиставляються витонченою, розкішною, але при цьому позбавленої моральності життя більш культурних суспільних верств, що протікає у великих містах.
Найдавнішим зразковим представником буколічної поезії є Феокрит, сіракузький поет III ст. до н. е. Його вірші відрізняються простотою і безыскусственностью. У такому ж дусі писали і Мосх Сір, і Біон Смирнський.
Першим наслідувачем зазначених поетів був Вергілій. Його пасторалям вже не притаманні початкові природність і простота. Мови пастухів стають химерними, з’являються натяки на політичне життя. Те ж можна сказати і про наступних подражателях Феокріта, але в цілому творів цього жанру властива певна принадність і жвавість у зображенні картин природи.
