Стабілізаційна політика – це макроекономічна стратегія, прийнята урядами і центральними банками для підтримки стабільного економічного зростання поряд з рівнем цін і безробіттям. Поточна політика стабілізації включає в себе моніторинг бізнес-циклу та коригування базових процентних ставок для контролю сукупного попиту в економіці. Мета полягає в тому, щоб уникнути непередбачуваних змін у загальному обсязі виробництва, вимірюваних валовим внутрішнім продуктом (ВВП), і значних змін в інфляції. Стабілізаційна політика (економіка), як правило, також призводить до помірних змін рівня зайнятості. Часто вона знижує рівень безробіття.
Порушення балансу
Ця стабілізаційна політика орієнтована на бюджет і спрямована на зниження коливань у певних галузях економіки (наприклад, на інфляцію та безробіття) з метою максимізації відповідних рівнів національного доходу. Коливання можуть контролюватися за допомогою різних механізмів, включаючи політику, що стимулює попит для боротьби з високим рівнем безробіття, і ті, які пригнічують попит для протидії інфляції.
