Аудиторський суб’єктивізм
Рівень ризику засобів контролю внутрішнього характеру визначається здатністю організаційних структур, діючих на рівні фінансового та бухгалтерського обліку, виявляти і протидіяти появі і використання недостовірних даних. Так, правилом аудиту про «Суттєвості і аудиторський ризик», затвердженим постановою Міністерства Фінансів № 24 від 16.03.2001, даний ризик визначається як один з трьох найбільш істотних.
Виходячи з того, що кожна сфера людського впливу, а особливо – економічна діяльність, пов’язані з безпосереднім прийняттям відповідних рішень у режимі неповноти інформації, що надається, в результаті виникають деякі загрози. Певні ризики також виникають і в ході проведення аудиту. Саме через це однією з найважливіших завдань фахівця вважається збір достатньої доказової бази для вираження своєї думки на предмет того, що бухгалтерська або фінансова звітність аудируемого суб’єкта складена у відповідності із загальноприйнятими принципами та практикою та відображає справедливий і вірний погляд, не містячи у собі яких-небудь неточностей і спотворень.
Але є свої нюанси в даному визначенні. Адже аудитор не може підтвердити абсолютно кожну укладену клієнтом угоду. Він не може зробити нічого більше, ніж просто висловити свою думку з деяким рівнем впевненості в його об’єктивності і вірності. І тому завжди має місце певний ризик, через якого якась суттєва неточність або яке-небудь спотворення даних не було виявлено в ході перевірки. Ось чому аудиторський ризик вважається критерієм якості аудиторського інспектора. І ось чому в основі оцінки будь-якого ревізора лежить його професійну думку.
