У науковій літературі з економіки все частіше можна зустріти поняття «менеджмент знань». Цей термін широко використовується в дослідницьких і практичних роботах, застосовується підприємствами в різних сферах діяльності. Менеджмент знань – управління процесом розпізнавання, зберігання, застосування і передачі даних, які можуть згодом бути вдосконалені і використані за призначенням.

Визначення

Менеджмент знань являє собою самостійну галузь науки про управління. Деякі фахівці вважають його одним із різновидів менеджменту, який слід застосовувати у будь-якій діяльності, що вимагає грамотного керівництва інформаційно-аналітичними процесами.

Управляти знаннями – значить володіти стратегією, здатної трансформувати всі підтипи інтелектуального капіталу в покращені показники продуктивності праці, більш вигідну вартість кінцевого продукту і стійку конкурентоспроможність. Поняття менеджменту знань передбачає складну комбінацію, що складається з декількох елементів управління організацією, у тому числі кадрове діловодство, інноваційне та комунікаційне розвиток підприємства з використанням сучасних інформаційних технологій.

Якщо розкрити поняття цього терміна з наукової точки зору, вийде свого роду мікс з економічних дисциплін, різних напрямів, підходів і концепцій. Сама модель управління знаннями використовувалася в теорії і на практиці у всі часи, але відомо про неї було небагато, оскільки вона інакше називалася. Системі менеджменту знань близька концепції персонального маркетингу, теорії споживчих відносин, реінжинірингу, адміністрування, управління кадрами підприємства і т. д.

Зараз важливо відзначити появу нових можливостей у зв’язку з розробкою інформаційних проектів, формуванням локальної мереж та інтернету. З іншого боку, управління інтелектуальними активами не ототожнюється із застосуванням нових інформаційних технологій в управлінській середовищі. Важливою частиною керівництва знаннями є вибір правильної технології адаптації, розповсюдження та обміну даних.

Що входить в це поняття?

Роль дисципліни «Менеджмент знань» складно переоцінити, тим більше на сучасному етапі, коли намічається виражений зсув від внутрішнього до зовнішнього. Галузь управління знаннями, пов’язана з традиційними принципами менеджменту у сфері технологічних інновацій, має справу не тільки з науково-технічними та конструкторськими розробками, але і вимагає обліку маркетингової політики підприємства, взаємодії з споживачем, програм з обміну знаннями і досвідом з партнерами і т. п.

Оскільки основною метою менеджменту знань є зміцнення позицій на ринку і підвищення показників конкурентоспроможності, ця галузь охоплює відразу кілька напрямків. В структуру цього поняття входять наступні елементи:

  • формування нових знань;
  • стимулювання приросту інформації;
  • фільтрація значимих даних, що надходять ззовні;
  • використання перевірених і пошук нових джерел достовірної інформації;
  • зберігання, розподіл, обробка та підвищення рівня доступності знань;
  • розповсюдження і обмін інформацією, в першу чергу – в межах підприємства;
  • впровадження даних в процеси виробництва;
  • облік аналітичних відомостей при прийнятті важливих рішень;
  • зміст інформації в готовому продукті, послузі, документи, програмне забезпечення і т. д.;
  • оцінка ступеня захисту даних.

Таким чином, щоб управляти інформацією, потрібна наявність відразу кількох умов, оскільки ця галузь не є автономною і не існує сама по собі. Процес менеджменту знань має важливе місце у формуванні стратегії розвитку будь-якої організації. Цей інструмент об’єднує та кодифікує інформацію, що надходить, розподіляє її по потрібних напрямках і використовують за призначенням. У даній моделі управління організацією має місце менеджмент інновацій та навчання.

В іншій інтерпретації керувати знаннями – значить впливати на вартість продукції, роблячи її більш вигідною, причому основну роль у її формуванні повинні грати нематеріальні активи організації. Підтримання і розвиток популярності бренду як показника престижності компанії – це складне завдання, що вимагає грунтовного підходу. Без прагнення конвертувати знання у вартість практично неможливо вивести бізнес на новий рівень. Саме інформаційний менеджмент здатний змінити спосіб мислення і допомогти відійти від застарілих форм розвитку підприємства.

Історія розвитку

Менеджмент знань охопив бізнес країн Західної Європи, США, Китаю кілька десятиліть тому. Популярність цього напряму свідчить про те, наскільки значущим він вважається у світовій економіці. Стандарти менеджменту знань дійшли і до Росії. І хоча даний інформаційно-економічний інструмент застосовується вітчизняними підприємствами порівняно недавно, вже можна зробити висновок про те, що і в нашій країні цей напрямок є затребуваним.

Дивіться також:  Плаваючий транспортер ПТС-2: фото, опис, технічні характеристики

Перші згадки про менеджмент знань і умінь можна знайти в роботах Платона, датованих IV століттям до нашої ери. Аж до середини минулого століття цей науковий напрям ніяк не розвивалося, жило в «сплячому» режимі. Інтерес до управління знань був піднятий багаторазовими епізодами світової кризи і стали його наслідками радикальними змінами у формах і методах ведення бізнесу. Згодом великі гравці підприємницької сфери прийшли до висновку про те, що саме інформація є головним ресурсом економічного розвитку і процвітання. Всі бізнес-процеси базуються на галузевих знаннях, які збільшують свою питому вагу при формуванні вартості готових продуктів.

По суті, всі сучасні галузі економіки, виникнувшими і широко поширилися за останні десятиріччя, засновані на менеджменті знань. Розвиток фармацевтики, генної інженерії, хімічної промисловості та інших сфер передбачає не тільки виробництво готових продуктів, але і поширення знань про нові властивості хімічних препаратів, способи їх дослідження, патентної захисті та подальшому просуванні.

Окремо варто відзначити галузі, які не роблять ніяких споживчих товарів. Їх діяльність полягає у наданні інформації різними способами – зйомками фільмів, серіалів, наданням медичних та освітніх послуг, проведенням тренінгів, семінарів, а також галузей, де продукти більшою мірою є результатами обробки інформаційних даних (розробка архітектурних проектів, комп’ютерних програм, створення цифрової техніки тощо).

Умови ефективного менеджменту

Управління інформаційної середовищем є одним з визначальних видів діяльності підприємства у нестабільних умовах зовнішнього економіки. Воно дозволяє дотримуватися інтегруючого підходу до впровадження сучасних і ефективних технологій в сфері маркетингу, інноваційних проектів, PR-менеджменту. Інформаційний менеджмент передбачає наявність симбиозной зв’язку між виробничими і реалізаційними аспектами. Управління знань – це постійна праця над інтелектуальним капіталом, причому над усіма його різновидами і над кожною формою окремо. Завдяки йому забезпечується необхідна комбінація кадрового та організаційного капіталу з метою поліпшення споживчого попиту.

Грамотно обрана технологія менеджменту знань дозволить досягти наступних результатів:

  • створити злагоджену технологічну інфраструктуру, яка дасть можливість поширювати накопичені знання і отримувати необхідний досвід;
  • сформувати культуру передачі знань і умінь від попередніх працівників всередині підприємства і при взаємодії з партнерськими компаніями;
  • організувати безперервно діючу систему навчання та підвищення кваліфікації персоналу.

Індивідуальна компетенція персоналу

Для повноцінного менеджменту знань цей елемент має особливе значення. Одним із стандартних і відомих методів покращення індивідуальних показників співробітників є тренінги, семінари, інші види навчання, а також ротація в кадровому складі. Персональну компетенції працівників можна підвищити, впроваджуючи різні маркетингові прийоми допомогою активного застосування знань, відомостей, що надходять від клієнтів, покупців, розробки локальних баз даних і інструментів для зворотного зв’язку.

Деякі складові індивідуальної компетенції використовуються для розростання організаційного капіталу. Під цим поняттям мається на увазі створення нечисленних творчих команд, розподіл персоналу на групи, що допомагає отримати більш ефективне застосування індивідуальної компетенції шляхом її трансформації в колективні навички. У концепції менеджменту знань формування інформаційно-технологічних систем підприємства переслідує мету зміцнити взаємодію різних елементів персональної компетенції та надати індивідуальним активів організаційну форму об’єднуючу.

Функції управління знаннями

В цілому інформаційний менеджмент – це вираз багатогранної форми діяльності, яку можна розглядати як з точки зору економіки і бізнесу, інформаційних технологій та програмування, так і гуманітарних наук (психології, соціології). В даній дисципліні вдало інтегровані компоненти управління персоналом, реклами, загального розвитку організації, впровадження інноваційних систем та ін. Управління знань являє собою результат взаємодії всіх перелічених галузей. Основними функціями менеджменту знань є:

  • трансформування інформації з метою підвищення ефективності практичної діяльності організації;
  • безперервне навчання, набуття досвіду і навичок для реалізації ключової стратегії розвитку підприємства;
  • формування бази даних про споживачів і використання знань, що дозволяють залучити нових клієнтів, а значить, поліпшити показники продажів;
  • вироблення стабільної системи продажів;
  • використання інтелектуального капіталу фірми (людського, організаційного, споживчого);
  • підвищення віддачі від будь-яких нематеріальних активів, поширення результатів на проекти, що розвиваються;
  • створення умов для закріплення наявних знань і підтримки конкретних інноваційних проектів.
Дивіться також:  ЖК «Саларьево Парк»: опис, планування, забудовник та відгуки

Як формуються знання

Вирішивши впровадити систему інформаційного менеджменту на своєму підприємстві, в першу чергу потрібно визначити, для чого це потрібно і якого результату допоможе досягти. Не можна займатися управлінням знань лише тому, що так роблять конкуренти. Система менеджменту знань випливає з єдиних стратегічних планів і цілей організації, повинна зв’язуватися з плануванням у різних напрямках діяльності. Управління інформацією сприяє ефективному генеруванню та розвитку оригінальних і корисних ідей.

Щоб процес використання знань приніс очікуваний результат, необхідно коректно формулювати запити. Він повинен бути створений таким чином, щоб згодом при необхідності його можна було б кодифікувати для відправки. Враховуючи структуру запиту, слід створити каталог для кожної його частини і визначити цілі використання.

Для ефективного менеджменту знань організації важливу роль відіграє наявність зворотного зв’язку зі споживачем, який повинен вміти правильно сформулювати запит і коректно ввести інформацію. Програмні методи повинні гарантувати забезпечення швидкого пошуку, декодификацию і видачу інформації, а в разі необхідності – захистити її, зробити конфіденційною.

В ході проектування комп’ютерних програм для управління процесом передачі даних необхідно визначити стандартну форму та надавати інформацію за запитами. В основі менеджменту знань лежить принцип забезпечення перегляду та затвердження інформації та інформації таким чином, щоб непотрібні або застарілі дані вчасно вилучалися або коректувалися, стаючи затребуваними та актуальними.

Способи мотивації співробітників

Знання основ менеджменту відіграє вирішальну роль у процесах створення і розподілу інформації, однак жодна організація не здатна продуктивно і якісно працювати без скоординованих дій адміністративного ланки.

На стадії розробок і впровадження системи інформаційного менеджменту роль адміністратора повинна взяти на себе команда, яка займається фінансуванням цього проекту і стежить за ходом виконання робіт. В ідеалі потрібно відразу ж визначити відповідальна посадова особа — зазвичай це сама людина, яка займається технологічним та програмним забезпеченням. Щоб процес впровадження системи інформаційного управління протікав успішно, потрібно:

  • формально призначити адміністратора;
  • наділити його функціональної компетенції по відношенню до підлеглим працівникам;
  • визначити правила моніторингу;
  • розробити критерії оцінювання ефективності;
  • впровадити методики, що визначають обсяги інтелектуального капіталу.

При створенні стратегії менеджменту знань в організації важливо визначити, наскільки пов’язані зміни культури з механізмами, що дозволяють мотивувати співробітників на здійснення робіт з розробки інформаційної системи та її плідному використанню в подальшій діяльності підприємства.

Управління знаннями передбачає бажання множити наявну інформацію, прагнучи до досягнення синергетичного ефекту і вимагаючи більш високої мотивації, ніж грошовий гонорар. Для результативної мотивації застосовують різні методи мотивації, які сприяють самореалізації.

Розвиток персоналу та кар’єрне зростання – це перше мотиваційний засіб, яке надається керівництвом для підлеглих. Використовуючи будь-який метод менеджменту знань, співробітники отримують практично безмежні можливості для просування по службі та отримання цінного досвіду в конкретній сфері. В даному випадку персоналу можна пропонувати спеціальні внутрішні курси навчання для підвищення кваліфікаційного рівня і системою екзаменації, в тому числі і в режимі онлайн. Важливо забезпечити постійний доступ співробітників до інформації та виділити додаткові ресурси, щоб ті мали можливість отримувати освіту в робочий час.

Ще одним елементом мотивації персоналу є гарантія затребуваності. Оскільки процес навчання вимагає витрат, працівники повинні знати, що ці витрати заплановані і закладені в бюджет підприємства, а тому їх застосування в заданих умовах заохочується, в іншому випадку підтримувати систему управління знань буде нікому. За використання в інформаційному менеджменті власних знань співробітник повинен бути винагороджений, його винахід – запатентований або придбано компанією на договірних умовах, викладених в трудовій угоді. Інакше винагороду втрачає мотиваційний компонент і стане недоцільним.

Не менш сильним спонукальним чинником є визнання. Функції менеджменту знань припускають можливість співробітників заявляти про себе, ділитися своєю думкою і знайомитися з критикою. Хоча найчастіше люди неохоче не намагаються віддавати свої знання на благо громадськості, якщо не розуміють, яку винагороду за це можуть отримати. У цьому контексті ефективним інструментом розвитку менеджменту знань стане організація науково-дискусійних клубів і преміальне заохочення активної участі в них. Керівництво компанії має забезпечувати підтримку зовнішніх публікацій і офіційних знаків визнання. Корисним мотиваційним елементом є можливість доступу до мережі Інтернет. Запровадження системи інформаційного менеджменту зазвичай припадає на сферу діяльності управлінця, зайнятого питаннями підбору та навчання персоналу.

Дивіться також:  Баран - це... Опис тварини, переваги розведення, використання сленгу

Оскільки освітній процес вимагає певних витрат і ресурсів, він повинен постійно знаходиться під контролем адміністрації компанії. Керівництво повинно мати можливість оцінювати ефективність застосованих засобів і одержуваної вигоди від управління знаннями, здійснювати моніторинг та аналізувати діяльність працівників у даному напрямку. Розробка, впровадження і оптимізація системи інформаційного менеджменту відразу не принесе прибутку – для цього потрібен час. Відмовлятися від управління менеджменту не потрібно, так як перші результати будуть досягнуті лише через деякий час.

Нюанси впровадження системи

Кожній організації, що виявила для себе доцільність застосування системи інформаційного менеджменту, довелося зіткнутися з низкою складнощів. На сам процес впровадження управлінського механізму зазвичай потрібно кілька років. Якщо взяти за основу дані різних досліджень про реальному втіленні в діяльності консалтингових підприємств менеджменту знань, можна виділити основні проблемні моменти, з якими доводилося зіткнутися компаніям у процесі.

Найпоширеніша проблема – це неможливість визначити відповідальну особу. Незалежно від виду менеджменту знань, організаціям доводилося витрачати масу часу на навчання персоналу. Важливо розуміти, що дане вкладення окупиться прибутком лише в перспективі. Крім того, проблема впровадження може бути пов’язана з тим, що вище керівництво компанії не знаходить інформаційне управління доцільним, а отже, не готове вживати необхідних кроків щодо його впровадження.

Створює труднощі на шляху розвитку менеджменту знань і відсутність винагороди, дефіцит визнання. Заохочення відіграє величезну роль і надає вагоме значення трансформації індивідуальної роботи в командну.

Таким чином, основною проблемою при введенні інформаційного менеджменту є відсутність конкретної постановки мети і відсутність розумного підходу в растрачивании наявних ресурсів. Соціологічні опитування, проведені в Сполучених Штатах в кінці минулого століття, показали, що більшість респондентів вважаються головною перешкодою у вдосконаленні системи управління інформацією є культура організації. Управління знаннями як новий виток у діяльності компаній, націлених на акумулювання та ефективне використання інтелектуальних активів, має головним інструментом зміцнення їх конкурентоспроможності і позицій на ринку.

Висновки

Головна стратегія менеджменту (управління) знаннями спрямована на створення нової вартості реалізованих продуктів, людей і процесів шляхом раціонального формування і впровадження інформаційних даних в стратегії розвитку підприємства. Першочергове завдання полягає в тому, щоб отримати раціональну віддачу від використання витрачених ресурсів, розробити більш ефективні інноваційні технології, поліпшити механізми обслуговування клієнтів, знизити втрати від неактивного інтелектуального капіталу.

Концептуальні положення менеджменту знань можна застосовувати не тільки в торгово-виробничих компаніях, але і в організаціях бюджетної типу, некомерційних і громадських об’єднаннях. До того ж велика частина некомерційних компаній має пряме відношення до інформаційного менеджменту. Їх діяльність базується якраз на створення, регулювання, поширення та переробки потоків різних відомостей і даних. Модель управління знаннями на сучасному етапі застосовується також органами влади.

Якщо розглядати потенційну раціональність інформаційного менеджменту з теоретичної точки зору, вона може здатися високою. Але, незважаючи на ефективність цієї складової процесу управління, її застосування на практиці призводить до ряду складнощів. Цьому напрямі поки присвячено недостатньо уваги у вітчизняній літературі. Недостатньо досвіду застосування системи управління знаннями на практиці. В органах держуправління технології інформаційного менеджменту використовуються частіше, ніж у комерційних компаніях, але і в них поки що недостатньо уваги приділяється такому важливому аспекту розвитку, як навчання персоналу організації.